Юнкерське училище
Категорії: Визначні пам'ятки
Кропивницький, вул. Кавалерійська, 2здания вокруг Ковалевского парка
Комплекс будівель колишнього Юнкерського кавалерійського училища у Кропивницькому був зведений у середині XIX століття і став одним із найбільших у Росії військових училищ. До складу своєрідного військового містечка входив триповерховий царський палац, штабний і навчальний корпуси, офіцерське зібрання, а також манеж і стайні. Усе це розташоване навколо плацу, на якому проводилися військові паради та огляди. Нині це Ковалівський парк (за радянських часів — парк імені Леніна). Комплекс досі залишається у віданні військових.
Кузня офіцерських кадрів: Кавалерійське училище
Це була перша архітектурно цінна споруда в Єлисаветграді, яка поклала початок вулиці Дворцовій. Спочатку вона була суто військовою, але з часом будівлю пристосували для прийому осіб августійшої родини та її почту, які іноді зволили відвідувати місто при Інгулі та бути присутніми на військових маневрах. Відомо, зокрема, що Його Величність Государ-Імператор Микола І у 1847 році в урочистій обстановці заклав цей великий архітектурний ансамбль, у якому потім і розігралася особиста трагедія доньки Олександра Пушкіна – Наталії.
У 50-х роках XIX століття начальником штабу резервного кавалерійського корпусу був генерал-майор Михайло Дубельт — чоловік доньки Олександра Пушкіна Наталії. У Єлисаветграді Дубельти оселилися в просторих, чудово мебльованих кімнатах третього поверху палацу — на першому поверсі розміщувалися царська охорона і прислуга.
Саме в Єлисаветграді народилися онуки Пушкіна – Наталія, Леонтій і Анна.
Але родина Дубельтів розпалася. Через грубість, жорстокість і обмеженість чоловіка після дев’ятирічного перебування в Єлисаветграді Наталія кидає його і виїжджає з міста.
З військовим Єлисаветградом пов’язана ще одна «пушкінська» історія.
Анні Керн тоді не було й 20-ти. Вона була одружена з генералом, який служив у Єлисаветграді і, цілком можливо, мав стосунок до училища. Він був грубим, скупим і страшенно ревнивим солдафоном.
Є підстави вважати, що до Петербурга взимку 1819 року на свою першу зустріч з Пушкіним Анна прибуває саме з Єлисаветграда.
Їй поет подарував першу главу «Євгенія Онєгіна», а в нерозрізаних листах Анна знайшла складений учетверо папірець з віршем «Я помню чудное мгновенье». Присвячені їй вірші Керн віддала в журнал «Северные цветы». Пізніше Михайло Глінка написав музику до цих віршів – так народився знаменитий романс.
Будівництво училища почалося через рік після приїзду Миколи І — навесні 1848 року. Автором проєкту був нідерландський архітектор Вільгельм Верлон. Проєктно-кошторисними роботами керував Віктор Шумілін за участю Андрія Достоєвського.
До складу комплексу входили триповерховий палацовий корпус, плац (сучасна територія Ковалівського парку), триповерхові штабний і навчальний корпуси, манеж (уздовж вулиці Кавалерійської), будинок офіцерського зібрання (сквер поряд з музично-педагогічним факультетом педагогічного університету) і стайні.
Будівлі військового містечка виконані у формах пізнього класицизму. Створення архітектурного ансамблю завершилося зведенням у 1850-х роках Покровської церкви із західного боку плацу.
Симетрично палацу стояв ще один великий будинок. Він був зруйнований у роки Другої світової війни. Тепер там міститься обласна філармонія.
Наприкінці 1917 року єлисаветградське кавалерійське училище розформували. Однак через рік його відновили — там готували кавалерійські кадри для гетьманських військ.
У 1919 році в Єлисаветграді діяли пришвидшені курси підготовки офіцерів кавалерії для Білої армії. У вересні 1920 року з Таганрога до міста було переведено червоноармійську кавалерійську школу, яка називалася кавалерійськими курсами червоних командирів.
Пізніше у приміщенні училища базувалися Українська кавалерійська школа імені Будьонного, а також зінов’євське кавалерійське училище, яке у 1935 році було переведено до Пензи, де влилося в Пензенське кавалерійське училище, що стало єдиним таким у СРСР.
Стіни єлисаветградського офіцерського, а пізніше юнкерського училища випустили чимало видатних особистостей, які прославилися перемогами не лише в рідній країні, але й далеко за її межами.
Джерело: Газета «Голос Юга» від 10.06.2013, над випуском якої працювали всі небайдужі мешканці Єлисаветграда-Кіровограда, але особлива подяка: голові обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Надії Лисняк, головному архіваріусу області Олегу Бабенку, краєзнавцям Олександру Полячку і Дмитру Таращуку, а також колекціонеру Юрію Тютюшкіну.
Коментарі
Що мені дасть реєстрація?