​Виставка «Через терни» до 115-річчя від дня народження художника-земляка Петра Кодьєва

14.07.14, 14:00

Минулого тижня у Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки присвяченої 115-ій річниці від дня народження художника – земляка Петра Івановича Кодьєва.

Народився майбутній художник 12 (25) липня 1899 року у містечку Новогеоргієвську Херсонської губернії (нині затопленому Кременчуцьким водосховищем, де поряд м. Світловодськ Кіровоградської області). Родина була бідною, шкільної освіти Петро Іванович не отримав. Життєві шляхи провели його через полум’я громадянської війни. Після війни перебував на відбудові Донбасу і звідти, з Кадієвського рудоуправління, після майстерного оформлення шахтарського клубу, в 1929 році отримав направлення на навчання до Київського художнього інституту. Почала здійснюватися давня мрія стати професіональним митцем.
Будучи ще студентом, у 1931 році Петро Іванович затверджується директором Київського художнього технікуму і запрошує до викладання в ньому корифеїв українського мистецтва: І. Їжакевича, О. Пащенка, Г. Пивоварова, А. Футермана. Школа реалістичного мистецтва, що утворилася тут, у стінах технікуму, відіграла свою роль у розвитку українського мистецтва, хоча технікум проіснував недовго, лише до 1934 року. У цьому ж 1934 році Петра Кодьєва вибрали відповідальним секретарем Оргкомітету Спілки радянських художників України.
Одночасно запровадив нову в Україні справу – реставрацію творів мистецтва. І в 1938 році за постановою Ради Народних Комісарів Української РСР була організована Державна науково-дослідна реставраційна майстерня в Києві, керував якою Петро Іванович Кодьєв.
Під час Великої Вітчизняної війни був директором картинних фондів художніх музеїв України, евакуйованих до Уфи. Саме період перебування в Уфі виявився чи не найбільш плідним щодо творчої наповненості доробку художника. Приїхавши до Києва в грудні 1944 року, П.І. Кодьєв повертає колекції в належному стані їх власникам – музеям. У Києві, куди повернувся Петро Іванович, діяла майстерня під головуванням Л.П. Калениченка.
П.І. Кодьєв приймає від нього естафету і стає знову директором реставраційних майстерень до 1962 р. У стінах майстерні (нині це Національний науково-дослідний реставраційний центр України) і зараз живі традиції закладені П.І.Кодьєвим, цим невтомним трудівником, митцем і громадянином. Художник прагнув, щоб втілені ним у полотнах думки й почуття побачили люди. Сам же страхітливий образ війни – звичайно, не міг не лягти на полотна митця. Він майже до останніх днів не переставав працювати над втіленням страшних воєнних вражень. Це ми бачимо в творах «Сполох» (1954), «Весна в окопі» (1946). До речі, художник кілька десятиліть працював над ескізами до картини «Окупація», удосконалюючи її. Останній із них був написаний у 1968 році. Його цікавила не тільки тематика Великої Вітчизняної війни, героїчне минуле України.
Особливо він полюбляв такі жанри як натюрморти, портрети, пейзажі, - сповнені натхнення, радісного піднесення, мрійного ліризму. У жанровому розмаїтті творчого доробку художника чинне місце належить творам «Квіти. Натюрморт» (1959), «Листопад» (1963), «Місячна ніч» (1952), «Вечірня мелодія» (1950). Петро Іванович згадував, що коли він малював з натури, йому завжди хотілося хоча б кількома віршованими рядками записати побачене. Від створення таких етюдів живописних та поетичних – він одержував велику насолоду.
Думаючи про живопис, він ніколи не забував про поезію, яка збагачувала його уяву про навколишній світ. Тому, працюючи над живописними полотнами, часто писав і вірші. Ось рядки одного з них:
«Ой ти, земле, моя рідна мати,
Скільки в надра свої ти взяла
Так, що бились за тебе завзято,
Щоб ти вільна вічно була!
Щоб цвіла ти, росла і міцніла
Ворогам всім проклятим на страх,
Щоб про славу твою гомоніла
Вся планета в прийдешніх віках».
Ці строки не втратили своєї актуальності і по нині, тим більше – у світлі останніх подій. За своє життя Петру Івановичу не довелося влаштувати жодної своєї персональної виставки і лише після смерті художника, в Кіровограді було відкрито за останні десятиліття п’ять персональних виставок майстра. Помер художник 21 грудня 1968 року в м. Києві.
Твори нашого земляка експонуються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка. В Кіровоградському обласному художньому музеї зберігається близько тридцяти робіт художника, документи, фотографії, та вагомим є монографічний збірник «Петр Иванович Кодьев», який написала донька Петра Івановича, Олена Петрівна – мистецтвознавець, доктор культурології. Саме в цій книзі надруковані спогади друзів, рідних, колег. А епіграфом до спогадів про батька Олена Петрівна поставила слова мами, Ніни Федорівни «Його любили…». Так, він не забутий, його пам’ятають, а молодь дивлячись на його твори відкриває для себе неоціненного майстра пензля. Всі ці твори, документи, фотографії представлені на даній виставці.
Майже двадцять років з родиною Петра Кодьєва співробітники музею підтримують тісні дружні стосунки. Олена Петрівна і її чоловік Юрій Павлович Рудєв - шановані гості обласного художнього музею і з кожним своїм приїздом вони завжди поповнюють творче надбання колекції Петра Івановича Кодьєва книгами, творами, фотографіями. І відкриття даної виставки не стало виключенням. Під час вернісажу Олена Петрівна Кодьєва передала до фондового зібрання музею картину свого батька «Де в’яжуться човни» (60-ті роки ХХ ст.) та фотопортрет Петра Івановича.

автор - Валентина Ноженко – головний зберігач фондів Кіровоградського обласного художнього музею


PlanA - Майбутне варто планувАти


Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Вікторія .Частный зоопарк в селе Озера
Таня, в комментариях люди пишут, что зоопарк закрыт
Olena T.Развлекательный комплекс "Velvet"
Отвратительный сервис и алкоголь.
Вікторія .Фестиваль вуличної їжі запропонує містянам понад сотню…
Спасибо, Женя! Обязательно учтем. На этом фестивале наняли двоих людей на уборку - оказалось мало, на следующем…