Про ключові інституції європейської демократії

24.11.16, 14:30

Олена Садовнік, проект "Голос місцевих ЗМІ"

Щоб розуміти, чим є Європейський союз, потрібно хоча б трохи розбиратися у тому, з яких частин він складається (і мова не про країни-члени), та як ці частини між собою пов’язані і які рішення приймають. Про ключові інституції європейської демократії учасника навчального візиту до Брюсселю, який організував для українських журналістів проект «Голос місцевих ЗМІ», розповідала експертка Фундації Томсон – болгарська теле-кореспондентка Йовка Дімітрова.

Учасники проекту "Голос місцевих ЗМІ"

Вона почала із порівняння Європейського парламенту із будь-яким іншим парламентом у світі. Він схожий у тому числі на Верховну раду, от тільки Європарламент не має законодавчої ініціативи, тобто не має права подавати пропозиції щодо законотворення.

Натомість Європейська комісія, до якої входять 28 комісарів (по одній від кожної країни-члена) має виключне право подавати законопроекти. Із українських аналогій можна навести Кабінет міністрів. Кожен комісар має свій «портфель», в який входить кілька напрямків. Зустрічаються вони один раз на тиждень, і приймають ті чи інші рішення. Читайте більше у статті "Як приймають на роботу єврокомісарів?"

Набагато рідше (чотири рази на рік ) проводить свої зустрічі Європейська Рада. Її можна назвати «Рада голів та керівників усіх країн-членів ЄС» і порівняти із другою палатою парламенту у тих країнах, де є двопалатний парламент. Європейська рада надає остаточне узгодження всім прийнятим рішенням, у томі числі тим, які вже прийняв Європарламент. Також Європейська Рада розглядає спірні питання, наприклад, коли міністри різних країн не змогли вирішити між собою якісь питання, зокрема, щодо надання безвізового режиму. Читайте також "Словаччина у Євросоюзі не тільки головує, але й Головну ялинку Брюсселю встановлює"

Всі ці інституції знаходяться у Брюсселі, де якраз і перебували із навчальним візитом українські журналісти, у тому числі спів-редактор сайту "Тусовка", координатор Прес-клубу реформ Вікторія Талашкевич.

Інші важливі установи, такі як Суд Європейського Союзу, розташовані в інших містах, зокрема, у Люксембурзі. Цей суд вирішує спірні питання стосовно трактувань різноманітних рішень європейських інституцій. Це схоже на українського Національний конституційний суд, який трактує та пояснює суть законодавства. До цього суду можуть звертатися виключно країни-учасниці Європейського союзу та громадяни цих країн. Так само у Люксембурзі розташований Європейський суд аудиторів – ця установа, як і будь-яка аудиторська компанія, займається перевіркою витрат, що їх ведуть європейські інституції. До цього суду входять представники всіх країн-членів Євросоюзу, але, якщо виникли проблеми із використанням коштів, наприклад, болгарським урядом, тоді із числа аудиторів буде виключено представника Болгарії, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Учасники проекту "Голос місцевих ЗМІ"

Європейський центральний банк розташований у Франкфурті і займається встановленням курсу, валютою Євросоюзу і викупом боргів, а також іншими проблемами, що виникають на фінансовому ринку країн-учасників Євросоюзу, як, наприклад, трапилося із Грецією.

Найновіша інституція Європейського союзу, яка була створена у 2009-му році внаслідок Лісабонської угоди, це Європейська служба зовнішніх дій. Ця структура нагадує Міністерство закордонних справ для країн-членів Євросоюзу. Фактично, це дипломатична служба, яка має представництва і дипломатів по всьому світові – у країнах не-членах Європейського союзу.

Учасники проекту "Голос місцевих ЗМІ"

Ще кілька слів – про Комітет регіонів, в якому працюють як правило мери міст країн-членів Європейського союзу, котрі висловлюють свою точку зору на ті чи інші рішення Євросоюзу. Також важлива служба – це Європейський омбудсмен. Вони займаються питаннями етики. Нещодавно, наприклад, розглядалося питання колишнього президента Європейської комісії, який почав працювати у приватному банку у Великобританії. Таким чином екс-голова, маючи великий досвід. консультує банки щодо процедур виходу із ЄС. Тому європейський омбудсмен розглядав можливий конфлікт інтересів і запропонував замість періоду 18-ти місяців, коли екс-чиновники не можуть працювати деінде, підвищити цей термін до трьох років.

текст – Вікторія Талашкевич, для сайту «Тусовка», із Брюсселю, Бельгія