Закономірності та послідовність економічного переходу

14.04.18, 12:00

Як вже було зазначено в попередніх публікаціях, перехід від планової до ринкової економіки потребує певного часу для здійснення необхідних інверсійних про­цесів.

Інверсія (англ. inversion– перестановка, зміна) економіки – докорінна зміна функціональних засад економіки, зокрема видів і форм власності, управління, розподілу, вибору виду діяльності, ціноутворення, економічних відносин загалом.

Перехідна економіка є новим типом економіки, в яко­му відбуваються ринкові зміни, тобто це вже не планова, але ще й не ринкова економіка.

Процес інверсії, або переходу до ринку, непростий, зокрема для України, з огляду на ті завдання, які їй не­обхідно реалізувати: формування національної ідеології, зміна стереотипів політичного та економічного мислен­ня, побудова національно-демократичної правової дер­жави, здійснення радикальних економічних перетво­рень, стимулювання виробництва, створення умов для впровадження іноземних інновацій та залучення інвес­тицій.

У регламентовано-плановій економіці України, що іс­нувала до проголошення незалежності, праця і капітал бу­ли неприбутковими або малоприбутковими, створений продукт – малоефективним або збитковим, таким, що не відшкодовував виробникам витрат на його виробництво, рівень життя більшості населення – низьким, у той час як у країнах з ринковою економікою набагато вищим.

Згідно з теорією національної економіки най­ефективнішою за господарським змістом і суспільним призначенням є економічна система, в процесі побудови якої узгоджено суб’єктивні (ідеологічні) та об’єктивні (економічні) фактори. Якщо економічні закони діють об’єктивно і незмінно, то ідеологічні системи мають фор­муватися залежно від типу економіки, а вона – відповід­но до вимог об’єктивних економічних законів. Регламентовано-планова економіка була сформована на ідеології суспільної власності та централізації управління, що не відповідає вимогам об’єктивних економічних законів, а ліберально-ринкова – на ідеології приватної власності і самоуправління власників капіталу та продукту, що відпо­відає вимогам об’єктивних економічних законів. Перша не витримала випробування часом і розпалася, а друга ус­пішно розвивається. Для кожної з цих систем характерний певний спосіб суспільного виробництва: для регламентовано-планової – так званий соціалістичний, для ліберально-ринкової – капіталістичний. Таким чином, Україні належить перейти від першого до другого способу виробництва. Період, в який відбувається такий перехід, має назву „перехідний”, а економіка цього періоду – „перехідна”.

В українських реаліях перехідна економіка означає пе­рехід від планово-директивних методів господарювання до ринкових механізмів функціонування економіки, тобто від адміністративних до ліберальних методів. Він передба­чає такі докорінні зрушення і зміни в організації та функ­ціонуванні економіки:

– усвідомлення на всіх рівнях влади і нацією загалом необхідності формування нового, національно-економіч­ного мислення на основі глибокого пізнання дії об’єктив­них економічних законів і організації економічної систе­ми відповідно до вимог цих законів;

– перехід виробничої та підприємницької ініціативи до власників капіталу і тих, хто прагне здійснювати під­приємницьку діяльність; обмеження впливу держави на економіку (вона лише створює інституційні передумови функціонування економіки, стимулювання обсягів вироб­ництва, соціального розвитку і захисту непрацюючих);

– формування передумов розвитку відносин щодо вільного руху працівників, капіталу, грошей, цін, попиту, пропозиції, конкуренції тощо, які характеризують головні категорії ліберально-ринкової економіки;

– визначення і законодавче закріплення пріоритету приватної власності на капітал та створений продукт; запобі­гання незаконному збагаченню за рахунок розкрадання на­ціональних ресурсів, використання службового становища і владних функцій, „тіньових” чи кримінальних економічно-фінансових операцій; створення правових умов законного збагачення через лібералізацію підприємництва, державну та банківську його підтримку, забезпечення права на зов­нішньоекономічну діяльність, прибутки, доходи та ін.

Згідно з теорією національ­ної економіки перехід від регламентовано-планової до ринкової економіки передбачає три етапи: стабілізація, становлення ринку, реструктуризація.

Стабілізація. Уряд спрямовує свої зусилля на подо­лання інфляції та інших негативних наслідків розпаду со­ціалістичної системи. Це найскладніший період, оскільки, як правило, супроводжується спадом виробництва національ­ного продукту, зростанням цін, поляризацією суспільства. Розпад радянської політичної та економічної системи в 1991 р. був історично закономірним. Економічний занепад почався вже наприкінці 50-х pp. XXст. У 70-ті–80-ті pp. уряди країн Центральної Європи та СРСР змушені були звернутися за допомогою до іноземних кредиторів. Колосальний дефіцит державного бюджету розкручував спі­раль інфляції. Підвищення заробітної плати без відповід­ної бази заподіяло значні збитки підприємствам, які відтак вимагали нових і нових субсидій. Іноземні кредити вичерпалися, міжнародні кредитори почали вимагати по­вернення зовнішніх боргів.

Саме тому початок посткомуністичної ери для країн Центральної і Східної Європи був позначений гострою фі­нансовою кризою. Зокрема, у Польщі влітку 1989 p., коли уряд „Солідарності” вже прийшов до влади, але ще не роз­почав економічних реформ, дефіцит державного бюджету становив понад 10% від валового національного продукту, а зовнішній борг країни перевищував 40 млрд. дол. (уряд не мав твердої валюти навіть на виплату відсотків за кредита­ми). Інфляція сягала 30% на місяць. Повсюдний ціновий контроль призвів до зникнення товарів за державними ці­нами, населення змушене було купувати їх на чорному рин­ку, ціни на якому нерідко були втричі вищі за державні.

У колишньому СРСР ситуація була ще складнішою. Де­фіцит бюджету в 1991 р. становив приблизно 16% від валово­го національного продукту. Як і Польща, він був неспроможний сплатити зовнішній борг, що перевищив 60 млрд. дол., інфляція у другій половині 1991 р. досягла 30% на місяць. Державний контроль за цінами мав наслідком загальний де­фіцит і розквіт чорного ринку. На кінець 1991 р. з прилав­ків зникли продовольчі товари. Обсяги виробництва, зокре­ма у стратегічно важливих енергетичних галузях, різко зни­зилися, видобуток нафти скоротився з 560 млн. т у 1989 р. до 461 млн. т у 1991 р.

Нові посткомуністичні уряди в Польщі і в Україні зіт­кнулися ще з однією гострою проблемою: селяни припини­ли продаж зерна державі (і як наслідок – виникла реаль­на загроза голоду), оскільки державні закупівельні ціни були в кілька разів нижчими, ніж на чорному ринку. З огляду на це вигідніше було продати зерно на чорному рин­ку, вивезти його у вигляді контрабанди до сусідніх країн або зберегти до підвищення державних цін. До листопада 1991 р. уряд спромігся закупити менше 20% урожаю, запаси зерна у великих містах вичерпалися. Постала по­треба в закупівлі його за кордоном.

Отже, у період стабілізації першочерговим завданням є розв’язання проблеми стабілізації фінансів загалом, тобто відносин з приводу руху грошей і товарів. Ознака неста­більних фінансів – інфляція чи навіть гіперінфляція, яка загрожує обернутися катастрофою для всього народного господарства. Тому стабілізаційні заходи мають бути рі­шучими і спрямовуватися на подолання фінансової кризи, передусім інфляції, через зменшення, а відтак і ліквідацію бюджетного дефіциту. Необхідно скасувати контроль за цінами і таким чином вирішити питання нестачі товарів першої необхідності.

Однак період стабілізації ще не розв’язує економічних і соціальних проблем у країні. Стабільний стан на ринку товарів і послуг, що характеризується відносною сталіс­тю, появою товарів, відносною платоспроможністю спо­живачів є лише першим кроком до створення механізму ринкової економіки. У цей період реальних ринкових ре­форм здійснено ще небагато, рівень життя населення низький (це значною мірою є наслідком проблем, успад­кованих від колишньої системи). За таких умов реформа­тори нерідко втрачають свою політичну популярність і підтримку населення щодо здійснення подальших ре­форм.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент


PlanA - Майбутне варто планувАти

Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Bel S.Вечори на форумі у місті Вінниця: Вражень - на увесь рік!
Kúpiť registrovaný pas, vodičský preukaz, ID karta, ((vanwest04@gmail.com) (+ 237677707293), IELTS certifikát, vízum, rodný list, škola diplomy, sobášny list, US green card a mnoho ďalších…
Lora R.Частный зоопарк в селе Озера
Я звонила человеку ,который организовывает поездки туда ,то он сказал ,что поддерживает связь с директором и вроде…
Вікторія .Школа ораторського мистецтва
Напишіть через Фейсбук - організаторам заходу - https://www.facebook.com/kowo.me/