Служба зайнятості та соціальне регулювання держави

21.06.18, 20:00

Реалізація конституційних прав громадян України щодо вільного вибору зайнятості і захисту від безробіття незалежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних і релігійних переконань потребує створення та діяльності державного органу з питань зайнятості населення. Для реалізації політики зайнятості населення створено Державну службу зайнятості, діяльність якої фінансується з Дер­жавного фонду сприяння зайнятості. Послуги цієї служби нада­ються безплатно.

Служба зайнятості в Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону про зайнятість населення і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Державна служба зайнятості була створена у 1990 році. Її обов’язки та права були визначені статтею 19 Закону України „Про зайнятість населення”.

Головними функціями служби зайнятості є:

1)аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці);

2)надання консультацій з приводу працевлаштування та професійної підготовки;

3)облік громадян, що звернулись до служби зайнятості, реєстрація безробітних;

4)сприяння пошуку робочого місця;

5)організація професійної підготовки, перепідготовки;

6)участь у реалізації державних та регіональних проблем зайнятості;

7)трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадян – в одержанні роботи;

8)регулювання ринку праці, яке здійснюється як через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості;

9)допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття;

10)безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості тощо.

В Україні функціонують державний, Кримський республіканський, обласні, районні та районні у містах центри зайнятості.

Для сприяння зайнятості населення, задово­лення потреб громадян у праці Кабінетом Міністрів України і міс­цевими радами народних депутатів розробляються річні та дов­гострокові державні територіальні програми зайнятості населен­ня. Так, державна програма передбачає такі заходи щодо спри­яння зайнятості та соціальному захисту населення:

1) створення додаткових робочих місць шляхом розвитку ма­лих підприємств, сімейного та індивідуального підряду, фермер­ських господарств, організації оплачуваних громадських робіт та ін.;

2) професійна підготовка та перепідготовка вивільнюваних працівників;

3) організація роботи з професійної орієнтації;

4) забезпечення зайнятості тих, хто потребує соціального за­хисту (жінок, молоді, інвалідів);

5) надання матеріальної допомоги безробітним.

За вищезгаданим Законом безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної робо­ти, зареєстровані у державній службі зайнятості, які дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Допомога по безробіттю виплачується до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом нас­тупних трьох років, причому у перший рік допомога надається не більш як 6 місяців, другий – не більш як 3 місяці, третій рік – залишок. Розмір допомоги по безробіттю становить не менш як 50% середньої зарплати за попереднім місцем роботи. Максимальний розмір допомоги не може бути вищим від серед­ньої заробітної плати, що склалась у країні. Розмір допомоги по безробіттю для громадян, які шукають роботу вперше (або після тривалої – понад один рік – перерви), закріплено не нижче від 75% встановленої законом мінімальної заробітної плати.

Діяльність держави по соціальному регулюванню має неоднозначну оцінку. Її опоненти відзначають такі негативні наслідки збільшення податків та пе­рерозподілу доходів, як: зменшується зацікавленість підприємців у інвестиціях; втрачаються стимули до праці; зростають урядові витрати на оплату праці фінансових інспекторів по оподаткуван­ню. Зрештою соціальні програми зменшують розмір валового на­ціонального продукту.

З іншого боку, вкладення в людину, зокрема, підвищення рів­ня освіти й професійної майстерності малозабезпечених верств населення є резервом підвищення продуктивності їх праці завтра.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Ira C.Релакс Выходной
и с кем связываться по вопросам или предоплате? никаких контактов
Вікторія .Частный зоопарк в селе Озера
Таня, в комментариях люди пишут, что зоопарк закрыт
Olena T.Развлекательный комплекс "Velvet"
Отвратительный сервис и алкоголь.