Ризики розширення Європейського Союзу

23.11.18, 10:00
https://www.facebook.com/thegooseishere
https://www.facebook.com/thegooseishere

Розширення ЄС, як і асоційоване членство має велике фінансове навантаження. За попередніми підрахунками для прийому до своїх лав нових членів Євросоюз потребуватиме додатково 150 млрд. американ­ських доларів і декілька років наполегливої праці. Наприклад, Польщі було необхідно привести у відповідність до стандартів ЄС кілька сотень нормативних документів; вона повинна виділяти у такому ж обсязі як і країни Західної Європи кошти на охорону довкілля, на соціальну без­пеку громадян тощо. Все це коштувало Польщі близько 40 млрд. американських доларів. Саме тому наміри цієї країни стати членом ЄС розцінювалися як „надто амбіційні”.

Водночас, як зазначається у дослідженні Бертельсманівського фонду щодо витрат і шансів розширення ЄС, ці затрати мають порівнюватися з тими надбаннями і виграшем для Європи, що принесе модернізація і поповнення Євросоюзу новими членами. Оскільки цей процес лягає у площину глобалізації відносин континенту з іншими міжнародними угрупованнями, він набуває дієвої політичної підтримки і розуміння того, що входження до ЄС не є одностороннім рухом. За оцінкою Фонду, сучасна економічна модернізація країн ЦСЄ в майбутньому постане вирішальним фактором для безпеки і стабіль­ності Європи, тому ці два процеси мають бути нерозривними.

На Заході побутує думка, що всі країни ЄС і претенденти заці­кавлені в здійсненні заходів щодо раціоналізації витрат на процес розширення і досягнення значних надбань від прийому нових членів до Союзу. Країни-апліканти мають взяти на себе значну частину витрат, а ЄС має надавати політичну підтримку та посильну допомогу в успішному реформуванні економіки, соціальної сфери тощо.

Необхідно враховувати ризики, які виникнуть для країн-членів ЄС при його розширенні. Умовно їх поділяють на 4 напрямки:

1. ризики безпеки (включаючи міграцію);

2. зростання конкуренції серед інших претендентів;

3. перерозподіл бюджету ЄС і зіткнення інтересів;

4. можлива зміна рівноваги всередині Союзу.

Нині країни-члени по-різному сприймають ці проблеми, що урізноманітнює аргументи щодо терміну, кількості кандидатів і всіх „за” та „проти” в ході прийому претендентів.

Перейнявши головування з 1.07.1998 р. у ЄС, Австрія вустами Федерального канцлера В. Кліми обстоювала підхід щодо встановлення тривалого (15-20 років) перехідного періоду для нових членів. На його думку, протягом цього часу країни-апліканти не матимуть усіх приві­леїв повного членства, включаючи вільне пересування робочої сили всередині ЄС.

Слід визначити наскільки місцеве законодавст­во відмінне від правил ЄС і що необхідно привести у відповідність. А це означає, що потрібно розглянути понад 80000 сторінок законів. Однак країни-претенденти сподіваються розпочати переговори в тих галузях, які вже проаналізовані і вивчені.

Попередня практика сусідніх держав свідчить, що країни, які уклали угоди про статус асоційованого члена Євросоюзу, отримували з бюджету ЄС значну фінансову допомогу. І станом на кінець 1997 р. понад половину цієї допомоги, а саме 64 млрд. німецьких марок, надала Німеччина.

Країни-члени ЄС нестимуть певні витрати і у зв’язку з набуттям повноправного членства в Союзі країнами ЦСЄ. Доказом ускладнень є офіційна точка зору ФРН щодо корегування системи надходжень і видат­ків з бюджету ЄС. На самміті в Кардіфі 15-16 червня 1998 р. Г. Коль відзначив, що Бонн перераховує до Брюсселю щорічно на 21 млрд. нім. марок більше, ніж отримує у вигляді аграрних субсидій та структурної допомоги, покриваючи 60% витрат ЄС. Він вперше твердо заявив про необхідність вироблення „справедливого фінансового рішення в межах Євросоюзу”.

Зважаючи на те, що Бонн виступає головним посередником у формуванні політики Брюсселя до Києва, а також є найбільшим платни­ком до бюджету Європи, саме від позиції Німеччини залежить значною мірою просування України до асоційованого членства в ЄС. Позиція ФРН щодо розв’язання цього питання може бути вирішальною.

Таким чином, головними напрямками розвитку відносин між Україною та ЄС, що підпорядковуються стратегічній лінії нашої держави, в середньо- та довгостроковій перспективі є:

  • всеосяжна імплементація Угоди про партнерство та співробіт­ництво;
  • зміцнення співробітництва у політичній сфері та сфері безпеки;
  • розвиток та оптимізація торговельних відносин на дво- і багато­сторонній основі;
  • пришвидшення переговорів Україна-ЄС щодо утворення зони вільної торгівлі з наданням Україні преференцій на декілька років з метою підтримки її національної економіки;
  • розширення і формування нової прикордонної інфраструктури;
  • співпраця митних та прикордонних служб України з державами, що поповнять ряди ЄС;
  • підтримка курсу економічних реформ в Україні, спрямованих на утвердження демократичного суспільства на загальноєвропейських засадах і цінностях.
  • На основі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що стратегічний курс України на поступову, через асоційоване членство, інтеграцію в Європейський Союз є об’єктивною необхідністю, зумов­леною геополітичним становищем нашої держави. Його практична реалізація багато в чому залежить від послідовності, активності та наполегливості у зовнішньополітичній сфері, приведення у відповідність до законодавчих актів ЄС внутрішнього законодавства України. Цей процес буде тривалим, але він є цілком виправданим і реалістичним.

    Використана література:

    1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

    2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

    3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.

    4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

    5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

    Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



    Комментарии

    Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
    Напишите ваш комментарий
    Комментарий:

    ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

    Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
    Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
    Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
    Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
    Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
    Приємно, що стільки вірних відповідей!