Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Категорії: Визначні пам'ятки

Кропивницький, вул. Юрія Олефіренка, 14

Візантійські мотиви: Храм Покрови Пресвятої Богородиці

Дерев’яна однопрестольна церква була збудована в Єлисаветграді у 1787 році. Кошти на спорудження зібрали парафіяни Соборної та майбутньої Свято-Покровської парафії. 19 жовтня 1790 року настоятель Успенського собору Димитрій Смолодович освятив збудований храм. Першим священником став Федір Кедников.

Дерев’яна церква була невеликою. У 1824 році почалося будівництво кам’яної церкви – трипрестольної, планувалося добудувати до головного два бічних престоли на честь Вознесіння Христового та апостола Петра. Кошти на будівництво пожертвував єлисаветградський купець 3-ї гільдії Петро Щедрін.

План і фасад церкви склав відомий архітектор Костянтин Тон. Він є автором Великого Кремлівського палацу, храму Христа Спасителя в Москві, храму св. Катерини в Санкт-Петербурзі.

Будівництвом займався архітектор Олександр Андреєв. Будівлю храму викладено з цегли, зведений він в еклектичному стилі з елементом візантійського стилю. Центральний купол спирається на чотири масивні стовпи, по кутах височіють декоративні маківки. Кути стін підкреслено пучками напівколон, під вікнами та дверима – ліпнина.

Існує версія, що фрагменти ґраток церковної огорожі створив архітектор Андрій Достоєвський – молодший брат Федора Достоєвського.

Будівельні роботи вдалося завершити лише у 1849 році, уже після смерті Петра Щедріна і коштом міської казни.

У 20-30-ті роки ХХ століття, коли нищилися церкви, храм Покрови Пресвятої Богородиці залишився недоторканим. Однак у 1932 році його закрили. Через десять років богослужіння там відновилися.

У 60-ті роки нашого часу церкву закрили знову, і лише у 1989 році її повернули релігійній громаді.

Джерело: Газета «Голос Юга» від 10.06.2013, над випуском якої працювали всі небайдужі мешканці Єлисаветграда-Кіровограда, але особлива подяка: голові обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Надії Лисняк, головному архіваріусу області Олегу Бабенку, краєзнавцям Олександру Полячку і Дмитру Таращуку, а також колекціонеру Юрію Тютюшкіну.


Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар:

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

Валентина О.«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і за нею». Історія родини більшовички з Кременчука
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не забували і цінували, звичні для нас сьогодні речі.
Людмила М.​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо стереотипи
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила М.Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу ​
Приємно, що стільки вірних відповідей!