Фортеця Святої Єлизавети
Категорії: Визначні пам'ятки
Меморіальний комплекс Валидва в'їзди - від готелю "Турист" та з вулиці Яновського
Час роботи:
Цілодобово
Фортеця Святої Єлисавети, оборонні вали якої розташовані на території Кропивницького, — чи не єдина земляна фортеця, що збереглася в Європі.
Закладена в 1754 році, фортеця названа на честь небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни і була збудована у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого є гострими бастіонами.
Фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, центром боротьби з гайдамацьким рухом. 1769 року фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея.
Після знищення Запорізької Січі фортеця втратила військово-стратегічне значення, а 1784 року була роззброєна. Проте тут частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII ст. розташовувався полк генерала Кутузова. На в'їзді до фортеці з боку центру міста встановлено старовинні гармати. На території зараз знаходиться меморіал Вічного вогню та військовий цвинтар загиблих під час Другої світової війни.
Звідси пішло місто: Фортеця Святої Єлисавети
За указом Її Імператорської Величності Імператриці Єлизавети Петрівни від 11 січня 1752 року було збудовано фортецю. Через два з половиною роки, 18 червня 1754 року, заклали її генерал-майори Олександр Глєбов та Іван Хорват.
Свою головну облогу фортеця витримала у 1769 році, увігнавши своєю міццю в страх кримсько-турецькі війська під проводом хана Кирим-Гірея. У 1774 році фортеця втратила своє стратегічне призначення, а через десять років августійша Імператриця Катерина II повідомила князю Потьомкіну, що тепер це «внутрішнє місто... оскільки за своїм положенням у середині держави фортецею вважатися не може». Фортецю майже повністю роззброїли до 1784 року. У той час з території її було вивезено до Херсона всю артилерію, і фортеця перетворилася на місто – Єлисаветград.
У різні часи у фортеці бували Григорій Потьомкін, Петро Румянцев-Задунайський, Олександр Суворов, Михайло Кутузов. До речі, під командуванням останнього в місті було розквартировано Бузький кінно-єгерський полк. Під час Кримської війни в Єлисаветграді в лікарні, яка була в будівлях фортеці, працював Микола Пирогов.
Комплекс споруд фортеці Святої Єлисавети збудований інженером-полковником Менцеліусом. Уся фортифікаційна система фортеці була оточена глибокими сухими ровами, уздовж зовнішнього периметра яких проходила дорога, прикрита шістьма гласисами. На березі Інгулу для охорони водозабору за 175 сажнів від фортеці містився окремий шанець Святого Сергія. Бастіони мали форму п’ятикутників з відкритими на фортечний плац горжами.
У фортеці було троє воріт зі сторожовими вежами — Троїцькі (виїзд на Новоолексіївку), Пречистенські та Всесвятські.
Бастіони фортеці названі іменами святих — Петра (перший від Троїцьких воріт за годинниковою стрілкою), далі послідовно — Олексія, Андрія Первозванного, Олександра Невського, Архістратига Михаїла та Катерини. Равеліни також мали святих покровителів — Анну (навпроти Троїцьких воріт), потім по колу — Наталію, Іоанна, Пресвятих Печерських, Миколая і Федора.
На території фортеці виникло справжнє військове містечко, центром якого була дерев’яна Свято-Троїцька церква. Гарнізон фортеці складався з трьох батальйонів і двох команд — артилерійської та інженерної. Там містилися солдатські й офіцерські казарми, будинки коменданта і протопопа, цейхгаузи та порохові погреби, а також інші, необхідні для служби і побуту, будівлі.
У 1763 році у фортеці відкрилася школа для офіцерських дітей. Через рік — перша в Україні друкарня цивільного шрифту. У 1787-му з ініціативи князя Григорія Потьомкіна почала роботу медико-хірургічна школа. Одним з відомих її випускників був Єфрем Мухін — професор Московської медико-хірургічної академії та Московського університету, учитель геніального хірурга Миколи Пирогова.
З урахуванням зовнішніх укріплень периметр фортеці становив близько 6 верст – це приблизно 6,3 кілометра. Форма її основних укріплень була у вигляді правильного шестикутника. Пізніше контури фортеці лягли в основу герба міста. Сьогодні в будівлях фортеці міститься відділення 1-ї міської лікарні. Тут же, на території фортеці, горить Вічний вогонь — пам’ятник воїнам, які загинули у Другій світовій війні.
Джерело: Газета «Голос Юга» від 10.06.2013, над випуском якої працювали всі небайдужі мешканці Єлисаветграда-Кіровограда, але особлива подяка: голові обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Надії Лисняк, головному архіваріусу області Олегу Бабенку, краєзнавцям Олександру Полячку і Дмитру Таращуку, а також колекціонеру Юрію Тютюшкіну.
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!Що мені дасть реєстрація?