​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо стереотипи

17.11.21, 12:09

П’ять років тому мені, редакторці популярного на Кіровоградщині видання, вдалося побувати у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Це було під час ознайомчої поїздки українських журналістів до Бельгії. Програма візиту передбачала зустрічі в Європарламенті та Європейській комісії, дипломатичних та громадських представництвах, а також у головному офісі Північноатлантичного альянсу. Мені, людині, яка більш-менш цікавилась політикою, було цікаво побачити на власні очі те, про що знали й говорили експерти. Але зізнаюся чесно: ця зустріч допомогла мені багато в чому змінити уявлення про НАТО та його місію.

Моє дитинство і юність припали на часи «холодної війни». Ми всі були переконані, що американські крилаті ракети ось-ось полетять у бік нашого будинку з садом на березі Дніпра. Воно і не дивно: радянська пропаганда робила все, аби сформувати стійке уявлення про НАТО як про ворога. Прекрасно пам’ятаю карикатури з гумористичного журналу «Перець», на яких були зображені «кляті імперіалісти» з хижими носами і сигарами в роті. На їхніх головах малювали циліндри з чотирма латинськими літерами NATO, в руках – сірники, бо вони, мовляв, збиралися підпалити нашу планету і знищити все миролюбне людство.

Вирушаючи до Бельгії, я мимоволі пригадала ту давню графічну агітацію. І, зізнаюся, трохи навіть хвилювалась: нічого собі, скоро побуваю в тому самому «лігві мілітаризму й агресії»!.. Натомість у північно-східному районі Брюсселю на бульварі Леопольда ІІІ переді мною постало мініатюрне мирне містечко з комплексом сучасних, архітектурно довершених будівель. Що вразило? Насамперед, фрагмент Берлінської стіни, монумент жертвам теракту 11 вересня 2001 року по обидва боки алеї, що веде до штаб-квартири. Культурний шок!

У світлих коридорах сучасного офісу – люди в цивільному, зрідка у військовому мундирі, на стінах – прапори країн-учасниць.

Неабияк здивувала натівська їдальня, де кожного, хто туди завітає, огортає аромат ванілі та свіжої випічки. Меню звичайне: суп, овочі, фрукти, м'ясо та риба, сири. На окремому столі навіть спиртні напої виставлені в мініатюрних пляшечках.

Єдине, що вказувало на надзвичайний статус місця, де ми перебували, - це сувора пропускна система з рамкою-металошукачем та неприступними охоронцями, які змусили залишити на вході телефони, фотоапарати, диктофони та відеокамери. Тож зустріч із Єгором Божком, виконувачем обов’язків голови місії України при НАТО, проходила без звичних для журналіста спецзасобів, лише «під блокнот». Говорили про ситуацію на Сході та тимчасово окуповані Росією території України, а також про те, що нашій державі було б набагато легше протистояти цій агресії не на одинці, а за підтримки інших країн.

Суспільні настрої: від недовіри до прийняття

Вже в часи, коли відбувалася та пам’ятна для мене поїздка, соціологічні опитування підтверджували зростання довіри українців до Альянсу. Ці трансформації розпочались одночасно з російською агресією на сході та анексією Криму в 2014 році. Перед цим рівень суспільної підтримки був не дуже високим: 20 – максимум, 30 відсотків, каже аналітикиня Центру “Нова Європа” Маріанна Фахурдінова.

– В середині 2000-х років Україна проводила своєрідну політику щодо НАТО, - зазначає вона. – Ми діяли в унісон із Росією. Щойно Москва натякала на зближення з альянсом, Україна теж декларувала намір поглиблювати співпрацю з НАТО. У Росії погіршувалися стосунки з альянсом – у нас теж вони псувалися. Тому й рівень підтримки більш тісної співпраці з блоком був несуттєвий.

Переломний момент відбувся в 2014 році. В українському суспільстві перестав спрацьовувати аргумент про те, що не потрібно зближуватися з альянсом, аби зайвий раз не гнівити північного сусіда. В той же час уже 36 відсотків населення нашої країни висловлювали підтримку членства в НАТО. Ця частка постійно зростала, і в останні роки тримається на рівні понад 50%, пояснює Маріанна Фахурдінова.

Доволі часто подібні дослідження проводять й інші соціологічні групи, і цей показник тримається в межах 48 – 54 відсотків. Але дані опитувань певним чином продовжують залежати від зовнішніх обставин. Наприклад, минулої весни, коли Росія почала стягувати свої війська на кордоні з Україною, прихильників НАТО побільшало. А коли ситуація стабілізувалась, то й суспільні настрої заспокоїлися. Водночас, багато хто вірить, що саме вступ до Альянсу значною мірою убезпечить Україну від російської агресії.

Минулого тижня соціологічна група «Рейтинг» опублікувала дані опитування «Суспільно-політичні настрої населення», яке проходило 4 – 9 листопада. Згідно з його результатами, вже 58 відсотків українців висловилися за вступ до НАТО. Це безумовний рекорд з огляду на минулорічні 48 відсотків, які публікував Центр «Нова Європа».

– Ми також ставили питання: чи вірите ви, що Росія припинить агресивну політику щодо України, якщо ми відмовимось від прагнень вступити до ЄС та НАТО? Близько 58 відсотків українців сказали, що не вірять у те, що Росія відмовиться від своєї агресивної політики, - зазначає Маріанна Фахурдінова.

На суші, на морі і в уряді

Співпраця України з Альянсом, яка поки що не є членом НАТО, триває впродовж багатьох років на різних рівнях: починаючи від найвищого, політичного діалогу, й закінчуючи взаємодією в суто технічних площинах. Україна бере участь у спільних навчаннях Альянсу і таким чином її військові оволодівають найкращими армійськими практиками. Безпосередньо в нас працюють інструктори з Альянсу, які допомагають нашим воякам поліпшити свої навички.

– Важливою перевагою співпраці України з НАТО є те, що Північноатлантичний блок сприяє також реалізації багатьох реформ в Україні, надаючи дорадчу підтримку та певні рекомендації в пріоритетних напрямках, - коментує Маріанна Фахурдінова. – Це стосується не лише сектору безпеки й оборони, але й реформи українського судочинства, заходів із подолання корупції тощо. Також варто згадати комплексний пакет допомоги від НАТО, який надавався в 2014 – 2015 роках. Він включає різні форми допомоги. Одна з них – трастові фонди підтримки від країн-членів НАТО. Ці кошти використовуються для реабілітації бійців, які отримали поранення в ООС, для кіберзахисту тощо.

Зокрема, 15 листопада в Києві відбувся перший Національний хакатон із кіберзахисту у форматі хакатонів НАТО. Захід організували Держспецзв’язку спільно з Центром стратегічних комунікацій «СтратКом Україна» за підтримки Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, посольства США в Україні, Проекту з обміну знаннями НАТО-Україна C4 та Проекту «Кібербезпека критичної інфраструктури України» (USAID Cybersecurity for Critical Infrastructure in Ukraine).

Діють також програми НАТО з розвитку потенціалу. Вони передбачають удосконалення військової освіти, професійний розвиток військовослужбовців та цивільних посадових осіб, соціальну адаптацію військовослужбовців тощо.

Маріанна Фахурдінова нагадала, що у 2020 році Україна отримала статус Партнера НАТО з розширеними можливостями. Цей інструмент дає змогу предметніше співпрацювати з альянсом. Зокрема, Україна обрала для себе такий варіант як розширена участь у навчаннях НАТО, що раніше для нас було недоступним. Програма передбачає також розширення представництва українських військовослужбовців у структурах НАТО та обмін розвідданими. От і 13 листопада в Чорному морі закінчились навчання за участі США, України й Туреччини, де морські екіпажі навчались виконувати спільні морські операції.

А минулого місяця у Балтиморі на базі Берегової охорони США пройшов випуск п’ятого екіпажу українських моряків, які будуть служити на патрульному катері типу «Айленд».

– Цьому передувало шість тижнів підготовки з найкращими американськими інструкторами, і вже у листопаді три катери з Балтимору прибудуть в Україну і приєднуються до тих двох, які вже несуть у нас бойову службу, - розповіла на своїй сторінці в фейсбук Посол України у Сполучених Штатах Америки Оксана Маркарова. – Ця подія ще раз засвідчує стратегічний рівень партнерства в оборонній сфері між Україною і США. Зокрема, з акцентом на розвиток військово-морського флоту і розбудову наших спроможностей в Чорному та Азовському регіонах.

Пані сержант Повітряних сил США

Насправді ж Альянс не такий вже далекий від нас, як здається декому. Адже в арміях багатьох країн, котрі є членами НАТО, служить чимало українців. Одна з них – наша землячка, кропивничанка Олександра Костенко. Вісім років тому вона переїхала з батьками з тоді ще Кіровограда до США і стала військовою. Сьогодні вона – сержант американських Повітряних сил, має сім років армійського стажу і вважається однією з кращих фахівчинь підрозділу.

Піти до армії Олександра вирішила сім років тому. Спочатку думала, що працюватиме в так званому резерві два дні на місяць. Решта часу – цивільне життя поза військовою частиною та навчання в коледжі, за яке сплачувало Міністерство оборони США.

І вийшло так, що професія військовослужбовці стала частиною її життя.

– Мені сподобалося і я перейшла на повну ставку, - каже Олександра. – Моя спеціалізація – логістика всіх авіаційних вантажів, що прибувають в наш аеропорт до міста Довер (штат Делавер) із Кувейту, Іраку та інших «гарячих точок». Коли я кажу знайомим, що працюю в Повітряних силах, вони дивуються: «О, ти літаєш на літаках!». Але я не льотчик, я просто переправляю вантажі.

– Наскільки мені відомо, в Україні ні ти, ні ніхто з твоїх близьких не мали жодного стосунку до армійської служби. Що для тебе виявилося найскладнішим в американській армії?

– Перед тим, як почати працювати, потрібно було пройти спеціальну підготовку. Два місяці ми жили в чомусь схожому на казарму, без телефонів, без зв’язку з рідними. Довелося пройти через неабияке фізичне навантаження, ми здавали різні тести на швидкість і витривалість. Окрім того, був окремо тест на знання структури Повітряних сил США. Після цього вже навчались безпосередньо за фахом. Я поволі звикла до екстремальних умов. Наш будинок розташований поруч із базою, я чую звук літаків щодня, і вдень, і вночі.

Олександра – не єдина жінка у своєму підрозділі.

– На нашій авіабазі працює 500 військовослужбовців та цивільних громадян, - каже вона. – Дівчат небагато, приблизно 30 відсотків особового складу. Але я не відчуваю упередженого ставлення з боку чоловіків. На початку, коли колеги дізналися, що я з України, вони намагалися зі мною розмовляти повільніше, щоб мені легше було їх зрозуміти. Але більшість з них тоді ще не здогадувались, що я англійською розмовляю краще за декого з них. Коли переконалися, що я добре працюю, почали довіряти більш серйозні завдання. З початком пандемії мене поставили на дві роботи, я працювала по дванадцять годин на день. Було складно, але я справлялася, за що командування вручило мені відзнаку «Найкращий логіст року». Також я отримала підвищення по службі та медаль.

Військові нагороди Олександра вдягає лише на свята, бо їх належить носити лише на парадному мундирі. Але ними пишається вся її родина: чоловік Богдан, мама й тато, брат і дві сестри.

А ще Олександра Костенко каже, що з радістю дізналася про те, що в українській армії стає більше жінок. Справді, на сьогодні в лавах Збройних Сил України їх налічується близько 32 тисяч. Жінки отримали можливість керувати танком і працювати інструкторками водолазів, командувати взводом, ротою, бути артилеристками та снайперками. Значною мірою це стало можливим в результаті внесення поправок до законів, які Верховна Рада прийняла в 2018 році.

Радниця Головнокомандувача ЗСУ з гендерних питань Вікторія Арнаутова стверджує, що в Україні жінки становлять понад 22% особового складу Збройних Сил України.

– Це один із найбільших показників жінок-військовослужбовців у співвідношенні до загальної чисельності війська навіть серед багатьох армій НАТО, - констатує вона.

– Забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків у доступі до військової служби – один із пріоритетів Альянсу, - коментує Маріанна Фахурдінова. – Україна переймає кращі стандарти і практики НАТО, про що свідчить внесення правок до вищезазначених законів. Однак на практиці це працює набагато повільніше. Одна справа – запровадити нові стандарти, інша – їх реалізовувати. Гарним прикладом став закон про оборонні закупівлі, ухвалення якого експертна спільнота вітала у 2020 році. Щоправда, з того часу він так і не вступив в дію. Але все одно це вже великий крок у напрямку до розбудови сучасної української армії.

НАТО, радіо і Ризький бальзам…

Значну роль у формуванні ставлення українців до НАТО грає достовірна інформація про Альянс. Розуміючи це, Фундація прав людини разом із Центром інформації та документації НАТО в Україні та посольством Литви вісім років поспіль проводили «НАТО Радіомарафон».

– Фактично ми стали місіонерами Північноатлантичного блоку в Україні, - каже директор Фундації прав людини Євген Фомін. – Бо для пересічної людини НАТО здебільшого означало танки чи ще якісь суто військові поняття. Ми спробували, по суті, вперше показати, що Альянс – це співдружність 30 країн, за кожною з яких стоять різні культури й традиції. Іншими словами, показати НАТО з боку загальнолюдських цінностей. Це завдання ми й виконували в ході радіомарафону, де кожен тиждень був присвячений тій чи іншій країні Альянсу. У студії працювали експерти, дипломати, журналісти, а радіослухачі відповідали на запитання вікторини. Зрештою, безпосередньо НАТО стосувалося лише одне запитання з трьох, а два інших були присвячені культурним особливостям і традиціям країн-членів Альянсу. Наприклад, одне з питань звучало так: «Скільки інгредієнтів у Ризькому бальзамі?».

Є всі підстави вважати, що радіомарафон виконав місію з, так би мовити, олюднення НАТО. За ці роки я помітив, як зростала не лише кількість учасників марафону, а й рівень освіченості людей, котрі нам телефонували. Вони стали більш інформованими, більше цікавляться тематикою співпраці України з НАТО. Переможці, а їх уже близько десяти, побували в Брюсселі та відвідали штаб-квартиру НАТО. Кажуть, назад вони повернулися зовсім іншими людьми…

авторка - Людмила Макей, фото - із архіву авторки та з фейсбук-сторінок героїв і героїнь статті

Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «НАТО – це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).



Комментарии

Ольга Костенко18 ноября 01:00
0
Пані Людмило, дуже цікава стаття, дякую! Окрема подяка, що написали про нашу доньку❤️
Ответить
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Ольга .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Пані Людмило, дуже цікава стаття, дякую! Окрема подяка, що написали про нашу доньку❤️
Оксана .​Варити борщ чи йти в депутатки? Як гендерні квоти урівноважили…
Дуже глибоке та цікаве дослідження. Моя особиста думка як журналіста з приводу теми є такою. Присутність та потенціал…
Вікторія .Гаряча лінія для консультацій з питань захисту прав дітей…
Доброго дня! Це ви пишете на інформаційний новинний сайт. Якщо вам потрібна вам допомога - телефонуйте Номер 116111…