Кафедральний собор в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці

Категорії: Визначні пам'ятки

вулиця Велика Перспективна, 74

Ця пам'ятка архітектури - кафедральний собор Кіровоградської та Новомиргородської єпархії. Був збудований у 1812 році на місці дерев'яної церкви зусиллями грецької громади, яка проживала у місті. Біля церкви знаходиться старовинна дзвіниця. Спочатку на цьому місці знаходився дерев’яний храм, споруджений купцями у 1766 році. У 1898 році будівля була переобладнана, але в інтер'єрі збереглися старовинні розписи, реставровані в 1905 році. Нині це Кафедральний собор Різдва Богородиці. Собор зберіг у собі дух старовини, велику кількість старовинних ікон та розписів. Паркінгу поряд фактично немає (собор стоїть на жвавому перехресті), але можна припаркуватися з боку вулиці, що йде вздовж річки Інгул.

Ровесниця вигнання Наполеона: Грецька церква

Храм заснований у 1757 році на честь Володимирської ікони Божої Матері. Засновниками його були греки-переселенці. Грецькі купці організували на березі Інгулу трохи нижче Єлисаветинської фортеці невелике поселення і недалеко від ярмаркової площі заклали дерев’яний храм. Церкву освятили 25 вересня 1766 року.

У соборі зберігалися мощі святих Києво-Печерської лаври та інших святих. Були там ікони XVII століття. Біля стін храму знайшли вічний спочинок чимало видатних людей різних часів, серед яких і єдиний син російського полководця Михайла Кутузова.

У 1812 році — на честь перемоги над Наполеоном — на цьому місці вже стояла нова освячена кам’яна церква з трьома престолами, збудована у 1805 році. У 1828 році біля храму зведено триярусну дзвіницю. У 1898 році храм суттєво добудували, а його площу збільшили майже вдвічі.

За переказами, ковані ворота на вхід під дзвіницею і ковані ворота на входи з північного та південного боків храму за власні кошти та кошти парафіян виготовив нащадок церковного старости Грецької церкви купця 3-ї гільдії Онуфрія Крамаренка — Яків Крамаренко. Ці ворота збереглися до наших часів. До слова, їх вважають справжнім твором мистецтва. У переплетенні візерунка ґратки воріт вплетені літери «Я» і «К», можливо, це ініціали того самого благодійника Якова Крамаренка.

Працював над створенням кованого шедевра єлисаветградський майстер, кузня якого розташовувалася неподалік від Грецької церкви, на Васильківському провулку. У його майстерні працювало близько двох десятків робітників. Про те, хто саме є автором воріт, свідчать невеликі овальної форми таблички з написом «Слесарь, мастер И.Н. Петренко».

Збереглися й метричні книги Грецької церкви. Перші записи в них датовані 1792 роком.

Кафедральний собор — єдиний храм у місті, який не був закритий за радянських часів, і навіть у роки нацистської окупації тут проводилися богослужіння.

Однак у 1922 році в травневих номерах газети «Красный путь» є свідчення про виконання декрету ВЦВК від 27 грудня 1921 про вилучення церковних цінностей з Грецької церкви. Трагічною сторінкою є зняття церковних дзвонів, загальна вага яких була 4 тонни 610 кілограмів, для переплавки на метал. Це сталося 1 квітня 1930 року.

Після звільнення Кіровограда у 1944-му і руйнування Успенського кафедрального собору храму було надано статус кафедрального, а головний престол перейменовано на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1985 році під керівництвом єпископа Кіровоградського і Миколаївського Севастіана здійснено внутрішній розпис собору.

Наприкінці 1990-х — на початку 2000 років у церкві проведено реставраційні роботи. Сьогодні на території Кафедрального собору розташоване Єпархіальне управління.

Джерело: Газета «Голос Юга» від 10.06.2013, над випуском якої працювали всі небайдужі мешканці Єлисаветграда-Кіровограда, але особлива подяка: голові обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Надії Лисняк, головному архіваріусу області Олегу Бабенку, краєзнавцям Олександру Полячку і Дмитру Таращуку, а також колекціонеру Юрію Тютюшкіну.


Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Коментар:

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

Валентина О.«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і за нею». Історія родини більшовички з Кременчука
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не забували і цінували, звичні для нас сьогодні речі.
Людмила М.​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо стереотипи
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила М.Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу ​
Приємно, що стільки вірних відповідей!