Літній драйв по-карпатськи!

03.09.13, 9:06

Ганна Дядечко та Олег Петренко

Кожна зморена працею людина чекає з нетерпінням літнього відпочинку, плануючи його, напевно, заздалегідь. З моєю «вдачею», я завжди вирішую куди їхати за пару тижнів до омріяної відпустки, тому й відпочиваю здебільшого спонтанно. Єдиним постійним в цьому є те, що тягне мене в сторону Заходу. А точніше в західну частину нашої країни.

Тож і цього разу я не сумнівалась – в яку сторону їхати. А ось як провести свій час – це вже було питання.

Взявши за помічників двоюрідного брата та інтернет – ми з чоловіком знайшли сайт туристичного клубу м.Тернопіль та обираючи з безлічі програм – вибрали для себе 4-денний тур під смачною назвою «Карпатські вершки». Замовили собі тур, зібрались за пару годин. І виїхавши годині о 6 ранку, рушили в сторону Карпат.

Одразу хочу зазначити, що добиратись можна різними варіантами. Минулого разу, ми наважились скористатись залізницею. Але самі розумієте, що наше файне місто Кіровоград оминають майже всі поїзди і добиратись Івано-Франківська, Чернівців (не говорячи вже до міст районного значення) – це напевно довше і важче ніж долетіти до іншого континенту.

Тож вирішили рушати автомобілем. Якість українських доріг як завжди вражала. Безкоштовно отримавши адреналін від джипінгу по-українськи, ми таки безперешкодно добрались до місця, де розташувалась база турклубу. Це мальовнича місцевина в Верховинському районі Івано-Франківської області. Місце, де вище хмар здіймаються гори, де в двох кроках ні на мить не замовкаючи, - біжить, несе швидку воду Чорний Черемош.

Тур «Карпатські вершки» розрахований на поціновувачів рафтингу та піших походів, націлених на підкорення нових гірських висот. Тож наш тур не передбачав пасивного відпочинку, і, приїхавши,ми одразу пішли підкоряти Черемош на байдарках. Прослухавши інструктаж, та вдягнувши жилети та шоломи, ми взяли байдарку та рушили до річки.

Палке сонце обнадійливо всміхалось нам, прогрітий сонцем Чорний Черемош запрошував до руху. Рафтинг передбачав проходження найскладніших порогів - Дземброня, Дідів Лікоть, Біла Кобила, Гучок та Гук. Сплавлялись ми перший раз з командою тінейджерів з Молдови, тож було весело та динамічно.

Ганна Дядечко

Звичайно, не тільки швидка вода несла нас вперед, прийшлось активно попрацювати: на деяких ділянках ми несли байдарку, бо рівень води був невисокий, ще й застрягши на якійсь підступній каменюці, ми, як новачки, іноді безпорадно борсались, намагаючись повернути байдарку та злізти з каменю. Але це тільки додавало смаку подорожі, і збільшувало задоволення від вдало проведених маневрів.

Другий день туру передбачав поєднання піших прогулянок та сходжень по Черемошу. Тож, зранку ми рушили в подорож на Гринявські полонини. Декілька годин руху вгору для рівнинного жителя –це не так легко, як здається на перший погляд. Справжнім подарунком для втомленого сходженням туриста є чисті прохолодні струмки на шляху, що додають сил та наснаги, а також неймовірної краси краєвиди, що поступово відкриваються при подоланні висоти. Стоячи врівень з хмарами, відчуваєш себе вільним та щасливим, здатним на нові пригоди. Спустившись, ми знову з задоволенням занурились в чисту та прохолодну воду Чорного Черемошу, проходячи пороги з азартом та новими враженнями. Так добіг до кінця другий день подорожі.

Третій день нашого туру запрошував нас ще вище – а саме на гору піп Іван, третю за висотою горув Україні – висота гори- 2022 м, шлях же до верхівки гори – біля 11 км. Тож зібравши всю силу волі, намагаючись не відставати від чоловічої команди – я пішла… Шлях на гору видався довгий, виснажливий (принаймі, для мене), але захоплюючий. Ми долали кілометри, шлях наш проходив крізь чарівний ліс, в якому міг би зніматись «Володар перснів», наскільки чудернацько переплетене коріння височенних дерев поєднувалось з прохолодним камінням, і десь неподалік шумів водоспад… Смачним доповненням стала годинна зупинка в малиннику… Ми довго не могли відірватись від солодкої та соковитої малини, і тільки жага подолати висоту нас відірвала від такого смачного відпочинку.

Наступна невелика зупинка була біля Вухатого каменю, біля якого наш провідник Андрій розказав нам історію про карпатського легендарного чугайстра – людину-мавпу, яка й досі десь бродить по горах…Думаю, ми теж нагадували чугайстрів, бо скакали в пошуках цікавого фото по Вухатому каменю.

Нарешті подолавши весь шлях та зійшовши на гору, ми побачили руїни польської обсерваторії «Білий слон», яка почала будуватись в 1936р. та будувалась три роки і діяла за призначенням всього рік.Колись велична споруда, в наші часи нагадує рештки старовинної фортеці, яка тим не менш, в наші часи спасає від негоди мандрівників. Негода змусила і нас залишити відпочинок на верхівці гори. Назад ми спустились з рекордною швидкістю,але сповна на собі відчули мінливість погоди у горах. Шалена злива, град,блискавки та грім призвели до того, що більшу частину маршруту ми бігли без зупинки, тож до табору ми добрались зовсім знесиленими, змоклими, але щасливими.

Останній день подарував нам шалений спуск на байдарках. Після зливи, вода в Чорному Черемоші піднялась, тож рафтинг пройшов ще з більшим екстримом та завзяттям.

Час проминув миттєво, тож з бажанням приїхати знову, ми вирушили додому. Окремо хочу подякувати людям, які допомогли зробити наш відпочинок максимально приємним, зручним та безпечним. Це інструктори Тернопільського турклубу:ВолодимирБичковський, АндрійНетеча, Петро Теодорович Петрочко та Оксана Косенко.

Спробувавши на смак «Карпатські вершки», закликаю приєднуватись та відкривати для себе Україну по-новому. А головне, який би відпочинок ви для себе не обрали – бажаю чистих емоцій та нових вражень!

текст - Ганна Дядечко, фото - Олег Петренко, спеціально для сайту "Тусовка"