Повернення Шевченка

Глядачі, які завітали на моновиставу, мали можливість ще раз перегорнути окремі сторінки життя 10-ти літнього періоду рядового 5-го лінійного батальйону окремого Оренбурзького корпусу Тараса Шевченка. «…Поет важко переживає, потрапивши на заслання, особливо через заборону писати та малювати. Намагається налагодити зв’язки зі своїми друзями в Україні та у Петербурзі. Бійка, галас, крик, непристойні співи, бруд, нехарство й пияцтво – от що було навколо Тараса, який так любив чисту білу хату, привітні розмови між добрими людьми, гарні образи й мудрі книги». Так жив Тарас Шевченко у неволі. У квітні 1855 року Шевченко отримав листа від А.Толстої - першу вісточку про можливе визволення. Шевченко відповів: «Я ожив! Я воскрес!»… Чекаючи на волю 29 червня 1855 року Тарас Григорович записує в «Щоденнику»: «Ще як був я малою дитиною, одна старенька бабуся так мені говорила: «Широкий битий шлях із раю, а в рай вузенька стежечка, та й та колючим терном поросла». І вона говорила правду. Терен – це ті перешкоди, що не пускали поета на волю. Довге очікування скорочував він написанням «Щоденника». І ось нарешті 31 липня Іраклій Усков згодився видати паспорт Шевченку прямо до Петербургу і третього дня залишив Тарас Шевченко Новопетрівське укріплення.

Слід зазначити, що з дня заснування проекту «Театр в музеї» більшість моновистав йдуть на російській мові – мові оригіналу твору чи в перекладі текстів світової літератури на російську мову.
Моновистава «Повернення» за щоденником Т.Г.Шевченка була виконана українською та російською – двома мовами (як і писав Шевченко свій «Щоденник)», що є прикладом мовної толерантності і в черговий раз доводе, що мовної проблеми в Україні не існує!
Олена Степанок – завідуюча відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?