Хто не вкладає кошти у власну науку – буде фінансувати чужу
В Україні є чимало вчених і наукових розробок в окремих галузях техніки, якими ми маємо право пишатися на увесь світ. Але в цілому ситуація в науці викликає скоріше почуття сорому та жалю, ніж гордості. Вкрай незначне фінансування науки протягом років незалежності змушувало переважну більшість наукових установ і науковців боротися, в першу чергу, за своє виживання. Що негативно відобразилось на рівні наукоємності багатьох галузей економіки.
Зрештою, питання звелося до того, чи здатна Україна бути технологічно розвиненою державою, яка може власними силами розробляти та виготовляти високотехнологічне устаткування, обладнання, машини – у широкому сенсі цього терміну, чи нас чекає ще більше занурення у примітивну сировинну економіку?Намагаючись врятувати ситуацію, Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти готує зміни до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», які мають не меті покращення фінансування науки, підвищення соціального статусу науковців etc. За ініціативою профільного комітету у Верховній Раді відбулися парламентські слухання на тему: «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави», де були обговорені основні пропозиції Міністерства освіти і науки, законотворців, науковців, роботодавців. Делегація від Кіровоградщини на цих слуханнях складалась з п’ятьох осіб: заступник голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Віта Атаманчук, керівник департаменту освіти і науки Кіровоградської ОДА Ельза Лещенко, голова профкому КДПУ Людмила Пономаренко, та двоє представників Кіровоградського національного технічного університету: голова первинної профспілкової організації ВНЗ, професор Олександр Мажейка і проректор з наукової роботи КНТУ, професор Олександр Левченко.
– Те, що вітчизняна наукова галузь потребує підтримки і допомоги ні в кого сумнівів не викликає, – розповідає Олександр Мажейка. – Нещодавно прийнято новий Закон «Про вищу освіту», зараз парламент готується модернізувати згідно вимог часу Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність» – це добрий знак. Навіть у такий складний період, як сьогодні, питанням освіти і науки приділяється увага, проходять такі парламентські слухання. Але ситуація, звичайно, невтішна. Міністр освіти і науки України Сергій Квіт говорив під час слухань: цього року «науковий» бюджет складає лише 0,27% ВВП – найменше за всю історію України. Це в десятки разів (!!!) менше, ніж у провідних західних країнах. Фінансування науки дуже мале і розмите…
– Держава не сформувала за роки незалежності механізм, який би стимулював до розвитку високотехнологічні галузі економіки, – пояснює Олександр Левченко. – При такому мізерному фінансуванні наукової галузі у нас дуже багато розпорядників коштів: Національна академія наук, Міністерство освіти і науки, інші галузеві міністерства, тому ці гроші ще більше розпорошуються. Немає цілеспрямованих програм, пріоритетних напрямків, які б дозволили більш раціонально використати той невеликий бюджет науки.
Завдання змін до закону «Про наукову діяльність…» – розробити механізм вертикальної інтеграції найсучасніших технологій у різні галузі економіки, подібно до того, який існує у провідних країнах світу.
Ще один момент, якого майже немає в Україні, але є в інших країнах – широка співпраця підприємств та університетів. Ми бачимо, що у нас роботодавці не зацікавлені працювати з університетами, у них немає жодних пільг, які могли б стимулювати наукову роботу. Якби законодавчо закріпити певні пільги на податки, спільні з університетами пільгові кредити чи гранти на проведення певних досліджень, які є актуальними для нашої економіки, можна буде покращити фінансування розвитку науки і техніки. Звичайно, нам в Україні теж потрібна така практика. У нас багато гарних фахівців, багато молодих науковців, які захистили дисертації, і для того, щоб їм постійно підтримувати свій рівень, необхідно займатися науковими програми, проводили наукові дослідження з підприємствами. Якщо цього не буде, через рік-два-три науковці втратять навички і бажання займатися наукою. І що потім? Будемо бідкатися через низьку якість наукових досліджень?
На слуханнях виступав директор військового заводу і він на прикладі розказав, наскільки вигідно інвестувати в науку. Просте робоче місце у машинобудуванні створює продукцію, наприклад, на 1000 грн. в день, а у сфері сучасних технологій – на 30-40 тис. в день. Тому 10% відсотків економіки, зайнятій у сфері високих технологій, зможуть повністю перекрити весь бюджет розвитку України
Інший шлях – не розвивати власну науку, не створювати високотехнологічні робочі місця, не залучати до цього процесу університетську науку. Тоді залишаться низькопродуктивні робочі місця, низький рівень зарплати, дефіцитні бюджети, і наша країна перетвориться на сировинний придаток технологічно-розвинутих держав. З наукою, як з армією: хто не хоче вкладати кошти у свою науку, буде кормити чужу.
Але якщо ми хочемо побудувати інноваційну модель економіки, то також маємо розвивати університетську науку. Раніше достатньо було існування «проривних», галузевих наукових центрів. Сучасна інноваційна модель економіки вимагає максимального поширення серед населення знань та технології. На базі університетської науки значно легше і простіше розповсюджувати сучасні технології, інноваційні знання серед підприємств, організацій, роботодавців. Як саме? Навчаючи молодих фахівців. Під час навчання в університеті студенти будуть отримувати не лише освіту, а й брати участь у науковій роботі. Вони будуть розуміти, що таке інновації та дослідження, і потім все це принесуть на свої робочі місця в організації, де працевлаштуються після завершення навчання в університеті. Це стане засадами формування інноваційної моделі економіки.
В установах та організаціях Національної академії наук України сконцентровано провідні фундаментальні наукові дослідження. На відміну від фундаментальної (академічної) науки, існує наука прикладна: розробки для підприємств, завдяки впровадженню яких можна підвищити продуктивність праці та конкурентоспроможність компанії. Загалом у академічної та університетської науки різні функції. Наші завдання – розповсюдження та запровадження наукових розробок серед підприємств та організацій. Тому представники ВНЗ переконані – майбутнє в плані формування інноваційної моделі економіки саме за університетською наукою.
– Також під час парламентських слухань знайшло своє відображення питання про соціальні гарантії науковців, – розповідає Олександр Мажейка. – Зміни до закону «Про наукову діяльність…» мають створити умови для стимулювання молодих науковців: зарплатна частина, можливість отримання житла, перспективи стажування за кордоном. Потрібні відповідні умови для того, щоб молодь приходила в науку. Зараз такого не має, тому що коефіцієнт віддачі від наукової роботи у п’ять-сім разів менше, ніж коефіцієнт віддачі від комерції або бізнесу.
Планується зробити винагороду за наукову роботу додатковою до зарплати, у якості заохочення. Зараз науковець не має права отримувати зарплату більше 1,5 ставки. Як би активно він не працював за науковою тематикою, скільки б часу, коштів не витрачав на наукову роботу, скільки б замовлень не виконував – все одно отримає заздалегідь визначену зарплатню. Який тоді стимул працювати в науці, особливо для молодих людей, магістрантів, аспірантів? Зрозуміло, науковцям має бути створена можливість заробляти додаткові кошти (не враховуючи ставку за викладання у ВНЗ), і при цьому ані казначейство, ані податкова не повинні створювати перешкод. Сьогодні таких перепон багато.
Крім цього на слуханнях лунали пропозиції створення державної програми з виділення пільгових кредитів на будівництво недорогих молодіжних комплексів для науковців та молодих фахівців. Підтверджені норми пенсійного забезпечення для науковців (80% від зарплати по досягненню 62 років), що дозволить вченим у літах виходити на пенсію, звільняючи місця молодим вченим. В цілому, соціальні питання змін до закону мене, як представника профспілок, влаштовують…
автор - Олександр Виноградов, "весь Кіровоград"
P.S. Головою підкомітету з питань вищої освіти та інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти є народний депутат з Кіровограду Анатолій Ревенко. Він також виступав на парламентських слуханнях «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави», потім спілкувався з кіровоградською делегацією, обіцяв зі свого боку надавати підтримку науковим та науково-освітнім проектам вищих навчальних закладів та науковців нашого міста.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?