Мрія, що стала реальністю: на Соколівці, за кошти сільського бюджету, збудували автомобільний міст

16.10.15, 12:00

Як багато може змінити одна людина, маючи лише бажання та однодумців поруч, яких легко «заразити» власними ідеями. Лише ті, хто розуміє, що не варто чекати допомоги від сторонніх, а треба вирішувати власні проблеми самостійно, здатні реалізовувати нереальні, на перший погляд, проекти.

Територія Соколівської сільської ради об’єднує кілька сіл. Зокрема Соколівку, Черняхівку та Новопетрівку, що розташовані поруч. Ще в далекі радянські часи Черняхівка та Соколівка були з’єднані автомобільним мостом. А от Петрівці не пощастило – вона була повністю відрізана від автомобільного транспорту, відповідно, навіть автомобілі швидкої допомоги чи пожежники, мусили об’їжджати річку Сугоклея.

А кілька років тому ініціативна група, на чолі з генеральним директором ТОВ "Машинобудівний завод «Коліймаш» Василем Лунгулом, вирішили збудувати автомобільний міст, щоб з’єднати ці два села. Сам Василь Лунгул є мешканцем Новопетрівки, тож для нього, як і для інших мешканців це було проблемою.Його ініціативу з особливим ентузіазмом підтримала Інна Завірюха, голова Соколівської сільської ради.Разом з депутатським корпусом вони оперативно приймали всі необхідні, для реалізації цього проекту, рішення.

Новий автомобільний міст будували два з половиною роки і на початку жовтня нарешті відкрили. На будівництво було витрачено 1 мільйон 890 тисяч гривень з місцевого бюджету. Попри економічну кризу за стрибок цін, натхненники та реалізатори цієї ідеї працювали не покладаючи рук. Куратором проекту був Василь Лунгул. За його словами, автомобільного мосту тут ніколи не було, лише пішохідна кладка. Тож, щоб потрапити з Соколівського в Новопетрівку доводилося виїжджати на об’їзну дорогу і заїжджати в село з іншого боку.

Запрошений на урочисте відкриття мосту Яков Миколаєць, колишній голова Соколівської сільської ради, який був одним з тих, хто починав будівництво сказав: «Я дякую Василю Івановичу і всьому депутатському корпусу за те, що збулася мрія наших жителів. Я пам’ятаю, коли мене тільки обрали сільським головою, в якому стані були наші села: повалені зупинки, відсутнє освітлення та дороги. І яке щастя мати таких односельців, які не просто хочуть змінити все на краще, а й самовіддано над цим працюють».

Місцева вчителька Валентина Чеховська мрію про автомобільний міст вважає спільною для всіх мешканців села: «Ця казка, що стала реальністю в наш час, коли нічого не будується, коли ніхто нічого не робить, принесла радість кожному з нас. Я знаю, скільки ентузіазму, сил і здоров’я на її здійснення віддав Василь Іванович. Не було жодного дня, щоб він не прийшов на будівництво. Якби всі так працювали, як він, всі наші проблеми були б вирішені. Василь Іванович давно загорівся цієї ідеєю і все продумав, починаючи з того, як безкоштовно можна використати цю землю для будівництва мосту, який, до речі, почали будувати у день Святого Василя. Тож, якщо громада не проти, пропоную назвати міст «Василівським».

Інна Завірюха, голова Соколівської сільської ради розповіла: «Проблема сполучення між селами Новопетрівка і Соколівка була давно. Люди в нас ходили по пішохідному місточку, який знаходиться в аварійному стані. Рішення про будівництво автомобільного мосту через річку Сугоклея було прийняте за ініціативи Василя Лунгула, депутата Соколівської сільської ради. Чому це будівництво для нас є таким важливим? Та тому, що села мають спільну інфраструктуру: школи, амбулаторію, транспортне сполучення. А тепер плануємо подовжити маршрут №500 до Новопетрівки, щоб полегшити життя місцевих мешканців. А це дасть можливість селу розвиватися, будуватися».

Трохи детальніше про сам процес будівництва розповів Василь Лунгул: «Почалися будівельні роботи ще в жовтні 2013-го року. Насип насипали трохи раніше, років зо два до того. Потім на сесії Соколівської сільської ради було прийнято рішення про виділення коштів. І ми почали шукати проектувальну організацію. Після тривалих пошуків ми знайшли ПП «Зодчий», директором якої є мешканець Черняхівки Василь Войченко. За два місяці проект був виготовлений, ми отримали погоджувальні висновки та дозвіл на будівництво. І тут почалися проблеми. Оскільки вартість будівництва складає більше мільйона, треба було проводити тендер через Міністерство фінансів. Процес затягнувся: почали весною, а тендер провели аж у серпні. Претендентів на виконання будівельних робіт було четверо. Виграло ТОВ «Будресурс», директором якого є теж житель Черняхівки Володимир Ягодзінський. В процесі будівництва ми теж зіштовхнулися з проблемами. Коли вирили котлован під фундамент, його постійно заливала вода. Тож мусили поставити електростанцію, насоси і постійно відкачувати воду. Лише потім засипали бутом та заливали бетон. Це була найскладніша робота, адже глибина котловану шість метрів. Минулого року в жовтні перекрили міст балками. А потім не могли знайти потрібного автокрану, такого в Кіровограді не виявилося. Тож довелося найняти два. А вже весною цього року почалося бетонування, закладення арматурних сіток, встановлення перил. Нині ж міст, в принципі, закінчений. І слугуватиме він людям десятиліттями. Та зупинятися на цьому не будемо. Плануємо закінчити будівництво дороги від Соколівського до вул. Дружби, що у Новопетрівці. Заасфальтуємо, встановимо відбійники та дорожні знаки. На мосту зробимо освітлення і продовжимо автобусний маршрут №500. Все це ми робимо для того, аби покращити життя нашій громаді. Головне розуміти: якщо хочемо мати хороші дороги, вуличне освітлення, працюючі клуби, спортивні і дитячі майданчики, треба робити правильний вибір. Підтримувати тих людей, які хочуть і вміють працювати».

Всі, хто причетний до будівництва мосту з гордістю зазначають, що збудований він був за кошти місцевого бюджету, ніхто не просив грошей у держави або спонсорів. Пишаються й тим, що до проекту були залучені місцеві проектувальники, дорожники та будівельники. Отак сільська громада власними силами втілила мрію у життя.

текст - Ася Цуркан, фото - Олег Шрамко