«Голодні світанки» в художньому музеї

28.11.15, 10:00

26 листопада 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Голодні світанки» в рамках відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні.

Починаючи з 1999 року у четверту суботу листопада в нашій державі щорічно відзначають День пам’яті жертв Голодоморів. Вшанування на державному рівні пам’яті тих, хто прийняв мученицьку смерть від голоду внаслідок злочинних, добре організованих дій більшовицької влади, стало підтвердженням зв’язку поколінь українців на генетичному рівні, саме в наші дні українська нація повернулася обличчям до своєї історії та свого трагічного минулого.

Голодомор в Україні – одна з найтрагічніших сторінок в історії українського народу. Поминальна свічка в пам’ять тих, хто загинув мученицькою смертю в 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роках, у вікнах будинків українців, є вірним знаком того, що нація пам’ятає свою трагедію, що історичну пам'ять і зв'язок між поколіннями попри всі намагання перервати не вдалося.

Події Революції Гідності, анексія Криму, війна на східних кордонах нашої держави, розбудили свідомість українського суспільства, вивели її на якісно новий, національний рівень, в якому зараз чітко розставлені пріоритети, що в свою чергу дає можливість визначити хто друг і партнер, а хто - ворог.

Споглядаючи свою близьку історію, українська нація чітко зрозуміла, хто і для чого творив страхітливий злочин на нашій землі, який Організація Об’єднаних Націй назвала Геноцидом. Тоталітарна система управління радянської держави впроваджуючи в життя свої плани по знищенню українського населення ставила собі за мету ліквідацію вільного українського селянства, як класу, існування якого не вписувалось в структуру радянського суспільства, яке тоді будувалось. На працьовитих, вільних українських селян ставили тавро «контрреволюційних елементів» та «ворогів народу», але, як правило, єдиним «злочином» цих людей було те, що вони за рівнем свогорозвитку і культури стоялинезрівнянно вище тих, одержимих маніакальною ідеєю побудувати для себе «світле майбутнє», ціною життя мільйонів інших людей.

Цей страхітливий злочин, демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів українців фізіологічне почуття страху, все це незворотньо вплинуло на генофонд нації, якому,як виявилось, було потрібно не менше семи, восьми десятиліть, щоб відновити той генетичний зв'язок поколінь.

Фізична ліквідація українського селянства як «контрреволюційного елементу, пронизаного духом українського націоналізму» стало страшним, продовженням політики більшовиків по знищенню тогочасної еліти – дворян, купців, православних священників, представників інтелігенції. Разом з відмовою від православних цінностей, які віками живили душу українців та запровадженням комуністичної ідеології, все це породило катастрофічні та незворотні наслідки, в першу чергу – у духовній сфері. Були зламані не тільки традиційні економічні та правові відносини, а й споконвічні національні традиції, звичаї, цінності.

Мета експозиції «Голодні світанки» як раз і полягає в тому, щоб на основі об’єктивної інформації нагадати суспільству про жахливі сторінки історії української нації та продемонструвати людиноненависницьку сутність більшовизму. Частину експозиції також складають ілюстративні матеріали, що висвітлюють хронологію подій, засоби та наслідки боротьби радянського режиму проти українського селянства.

Унікальними експонатами виставки є також пам’ятні монети номіналом 5 гривень із серії «Голодомор – геноцид українського народу» (2008), створені до 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Художню частину експозиції складають твори кіровоградських професійних художників, членів Спілки художників України, які, продемонстрували активну громадянську позицію та небайдуже ставлення доісторії, відобразивши жахливі наслідки голодоморів, переважно – 1932-1933 років. Серед таких патріотів – Микола Бондаренко (1914-1999) - автор цілої серії робіт національно-патріотичного спрямування. У своїй невеликій за розміром роботі з лаконічною назвою «Зима 1933-го» (1993) художник зумів передати величезні масштаби трагедії українського народу, що став жертвою штучно влаштованого геноциду. Вражає своїм драматизмом і картина самобутнього кіровоградського художника Фелікса Полонського з красномовною назвою «Безвихідь» (2008), яка до болі реалістично передає безвихідь людей, приречених на мученицьку смерть. Не можуть залишити байдужим вимучені голодом фігури жінки і хлопчика, застиглих в очікуванні смерті, як порятунку від нелюдських страждань. Робота Андрія Надєждіна «Втрачений рай. Чорна пасхалія» (2006) та Михайла Надєждіна «Рєквієм» (1967). В них – пам'ять про загиблих та застереження живим.

Микола Правда – науковий співробітник

Кіровоградського обласного художнього музею



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Alexandr K.75 улиц и переулков Кировограда изменили свои названия
Поедь в парашу там спрашивают.
Татьяна .Частный зоопарк в селе Озера
Мы с Кропивницкого, хотели б с детками приехать посмотреть, сейчас в июне зоопарк работает?
Максим .Целебное серебряное озеро
Здравствуйте отдихали мама с папой очень понравилось все условия хорошие люди гостеприимные отдихали у Натальи…