Сама собі Пігмаліон і Галатея

07.03.16, 14:08

Ось вона сидить переді мною, радо посміхається. Гарна, впевнена у собі і , навіть, ніколи не подумаєш, що вона, така тендітна пройшла довгий шлях себе самої. Маленька на зріст жінка, з вольовим характером, якому може позаздрити кожен чоловік. На перший погляд, дивлячись на неї, ніколи не скажеш, що вона зробила себе сама. Шлях від простої вчительки до яскравої фігури в органах місцевого самоврядування – дивує. Читаючи резюме, розумієш – людина має жагу до життя. Прагнення змінити світ і себе саму додає впевненості і вмикає зелене світло на дорозі до поставлених цілей. Неймовірні досягнення у сфері професіоналізму та громадському русі примушують заздрити і пишатися водночас. Її ім’я - Світлана, несе в собі світло, як і карі очі, що запалюються під час нових проектів та ідей. Коли вона стає на шлях реалізації, то вміло йде до кінцевої мети, проходячи усі перепони, легко, професійно, з посмішкою на обличчі. У нашому місті ні для кого не є таємницею те, що, звернувшись до Світлани Миколаївни, отримаєш не тільки гарну пораду, а ще й професійну оцінку, поєднану з креативним мисленням та ідейним натхненням.

Ця жінка народилася у маленькому селищі міського типу Новгородка у 1968 році. Пройшла нелегкий шлях звершень і досягнень у роботі. Здобула дві вищі освіти : Державний педагогічний інститут ім.Драгоманова, м.Київ (методист з виховної роботи) та Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління). З 1994 року розпочала свою роботу в структурних відділах органу місцевого самоврядування (з 1994р. - методистка з виховної роботи та охорони дитинства відділу освіти, з 2001р. - начальниця відділу сім’ї молоді та спорту , з 2013р. - начальниця відділу культури і туризму).

Активна життєва позиція привела Світлану Миколаївну на шлях громадської діяльності. Вона - голова Знам’янської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Дія».

Події на сході України зачепили часточку серця жінки і вона стала ініціатором проведення заходів протягом 2014-2015років на підтримку воїнів, учасників АТО.

Жага до навчання і пізнавання усього нового дали поштовх до участі у великій кількості навчальних проектів: Міжнародна школа молодих тренерів з прав людини м. Київ, Програма «Відкритий Світ» Вашингтон, США, дистанційні курси «Управління проектами з місцевого та регіонального розвитку - 3» Державного фонду сприяння місцевого самоврядування в Україні,та ін.

Світлана - організаторка і керівниця ініціативних груп з підготовки та упорядкування інформаційної збірки «Голодомор 1932 – 1933 років. Спогади. Документи. Свідчення» і підготовки проектних матеріалів для участі у Всеукраїнському конкурсі «Клич друзів - граймо разом», започаткованому благодійним фондом братів Кличко. Як результат, випущена і розповсюджена по закладам освіти, бібліотеках та державних установ відповідна збірка матеріалів та виграний спортивний майданчик, який облаштований в парковій зоні міста і знаходиться у вільному доступі всіх бажаючих.

За активну життєву позицію та розвиток міста Знам’янки має безліч подяк та нагород, серед яких: Подяка кабінету Міністрів України, Почесна відзнака «За активну громадську діяльність» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Почесна грамота Державного комітету у справах сім‘ї та молоді та інші.

Сьогодні вона радо погодилася поділитися своєю життєвою мудрістю з читачем, розповісти про секрети успіху та саморозвитку. Світлана Бабаєва – начальник відділу культури та туризму виконавчого комітету Знам’янської міської ради, уміла керівниця, громадська діячка і просто жінка:

-Як Ви можете охарактеризувати себе у двох словах?

-Я можу охарактеризувати себе лише одним словом – жінка. Чому? Тому, що це слово поєднує в собі велич успіху, надій, думок, сподівань, разом із силою духу. Жінка – це рух, рух вперед. Ще вона – рушійна сила всього того, що робиться у світі.

-Що Вас привело саме у місцеве самоврядування?

-Я працювала в школі, вже почався навчальний рік. Зателефонували з відділу освіти і запросили прийти на співбесіду, за результатами якої, запропонували працювати методистом з виховної роботи. Так розпочався мій шлях в роботі для громади. Потім стала начальницею відділу у справах сім’ї, молоді та спорту. Декілька років тому змінила цю посаду на начальницю відділу культури та туризму виконавчого комітету Знам’янської міської ради. Впевнено можу сказати про те, що телефонний дзвінок привів мене до займаних посад. Крім того, ще бажання працювати і розвиватися.

- Що головне у Вашій професії?

- Люди. Люди, які поруч, які підтримують, які спонукають до дій і ті, які нічого не роблять. Я їм вдячна, бо вони не заважають.

-Як Ви стали такою професіоналкою?

-Мабуть, прагнення до саморозвитку спонукало мене до професіоналізму. Я любила кожну свою роботу, кожну свою посаду і вивчати нове. Рухатись розумово, рухатись в розвитку.

-Яка подія була найтяжчою, яку Ви перенесли, пов’язана з роботою?

-Найтяжчим було те, що коли я працювала звичайним лаборантом в ЗОШ № 2 м. Знам’янка, а потім стала методистом у відділі освіти і керувала виховною роботою, то знала, що не маю авторитету. Для початку, треба було стати тою, яка повинна захищати і допомоги та для цього треба був час. Розпочала з того, що просто слухала, дивилась і спостерігала. У мене був блокнот, де записувала цитати своїх досвідчених колег, або окремі їх слова. Я його зберігала увесь час доки працювала у відділі освіти , тобто, вісім років, я впевнена, що він в мене й досі є.

-Назвіть три досягнення, якими Ви пишаєтесь у житті?

-Дуже пишаюся проектом, який виграла – спорудження спортивного майданчика у парку відпочинку, за рахунок коштів БФ Братів Кличко. Чому? По-перше, це був мій перший проект і поштовх до благоустрою цієї культурної зони міста. По-друге, саме з цієї ініціативи виник резонанс в облаштуванні парку іншими ігровими зонами. Це сталося приблизно шість років тому. Інші проекти, які були успішними: «Золотий лелека» і «Золоте зернятко», дякуючи яким діти Кіровоградської області стали учасниками Всеукраїнських фестивалів та дарували свою творчість іншим. П’ять років тривав цей проект, в ньому взяло участь близько 130 дітей. У 2013 році я з однодумцями створила ініціативну групу по допомозі воїнам АТО. Проведено велику кількість заходів (виїзні концерти, різноманітні культурні виставки). Зібрано багато коштів, для прикладу, вже на першому концерті, ми мали шість тисяч гривень для наших солдатів. У рамках цього проекту, найзнаковішою для мене стала поїздка на присягу з концертом до наших воїнів в с. Канатово. Там був і наш знам’янчанин, якого вже не має в живих. Цей напрямок роботи - потрібний і успішний проект. Для мене став дуже важливим і пріоритетним. Я не можу воювати, але точно знаю, що я своїми діями тут, можу допомогти там…

-Яка у Вас робоча атмосфера, щоб у ній хотілося змінити?

-Коли робота подобається працюється і легко, і тяжко. Легко, бо подобається, а тяжко тому, що коли хочеш отримати результат, то маєш пройти складний шлях його досягнення. У моїй професії відіграють велику роль люди. Молодь з креативними думками, яку вчиш, направляєш. Хотілося б, щоб робота цінувалася. І не тільки словом, а й нормальною оплатою праці на рівні держави. Ентузіазм спадає, коли розумієш, що тебе самої мало. Треба ще той, хто зацікавлений в зрушеннях. Інколи, буває складно, коли тебе усі критикують, і ніхто не скаже: «Давайте працювати разом?».

-Що Вам дарує натхнення у роботі та гарний настрій?

- Своїм найголовнішим результатом життя я вважаю – мою дитину. ЇЇ вранішній дзвінок і люблячий голос дає іскорку для вогню дня. Моє натхнення - любов. Це те, що дає крила і поштовх до всього. Таке почуття рухає. Коли йдеш по вулиці зранку, і зовсім незнайома людина тобі посміхається, і, ти точно знаєш, що такий її настрій викликаний твоєю внутрішньою наповненістю любов’ю - то це надихає.

-Чого б Ви ніколи не зробили у житті?

-Для мене принциповими є правдиві стосунки. Я не люблю брехні. Якщо щось не вмієш – скажи, не знаєш – скажи. Не треба боятися говорити, тому що, це те, що дає розуміння, навіть, правда - жорстока, але вона правильна. Я дотримуюсь цього принципу, як на роботі, так і в житті, особливо на роботі. Іноді, в житті ти змушений змовчати, щоб зберегти стосунки з близькою тобі людиною. Правда для мене – це принципово

- Дайте поради новачкам (якщо підуть по Вашим стопам) або колегам?

-Треба завжди пам’ятати, що усі ми - звичайні люди. Жодне крісло не може змінити людину, якщо вона є справжньою. Треба завжди нею залишатися. Крісла мають здатність щезати, і, завтра замість крісла буде звичайний табурет, але персоналія залишиться.

-Що для Вас етика державного службовця?

-Взагалі етика – це взаємовідносини. Для мене, окрім вбрання та гарного виконання своїх обов’язків, це – посмішка. Тобто, коли приходить людина, треба посміхатися. Крім того - це ще гарні і добрі слова. Намагаюся їх говорити, бо не знаю скільки ми усі проживемо, а їх не буває багато.

-Чим ви ще цікавитесь, окрім роботи?

- Моя пристрасть - моя собака. Приділяю їй багато часу. З Рексом завжди весело, комфортно і тепло. Крім того, беру участь у проекті «Навчання в Європі». Люблю подорожувати і була в декількох країнах. Бачила, як живуть люди - все просто, все залежить від кожного з нас. Для того, щоб мешкати в чистому місті, не треба кидати папірець і шукати винних. Починайте з себе….

-Ви вважаєте себе везучою? У чому Ви помітили пощастило востаннє?

-Враховуючи життєві випробування, які випадали на долю, то особливо і повністю везучою я не можу себе назвати. Саме по собі нічого не приходило. Але я точно знаю, що все було не дарма, якщо щось треба було б змінити, я б нічого не змінила.

-Ви багато досягли і тепер про вас знають у громаді міста чи змінила вас популярність?

-Я – відкрита людина. Про те чи змінила мене популярність краще б сказали оточуючі. Але скажу одне, що на сьогоднішній день, я зберігаю стосунки з усіма людьми, з якими я працювала і розширюю знайомства. Мабуть, це про щось говорить. Люди не відвертаються від мене, а значить я - потрібна.

-Дайте ТОП – 5 Ваших фішок, порад чи секретів?

- Перше: коли ти - керівниця, то кожне твоє рішення – відповідальне. Інколи доводиться робити непопулярні вчинки, та отримувати осуд від людей, які не знають ситуації, а тільки її верхівку. Буває, що такі вчинки дають можливість захистити когось, тому не треба боятися (це друге). Третє: якщо ти знаєш і впевнений до чого ти йдеш, треба рухатись. Четверте (скоріше, професійне): коли приходиш на будь-яку посаду, то готуй собі заміну. З першого ж дня, для того, щоб людина несла твою справу й далі. П’яте: не треба чекати успіху і не здаватися, якби не було складно.

-Чи доводилося у професійній діяльності переступати через особисті принципи?

-Так, доводилося. Дуже складно тоді себе почувала, але я знала для чого я це зробила. То був єдиний вихід із ситуації. Я шкодую про це рішення, але воно мало результат. Я повинна була це зробити, щоб зберегти людей на посадах. Такі рішення я називаю «політичними» і це дія керівника.

-У місцевому самоврядуванні дуже багато чоловіків (не витримана гендерна частка) , як Вам як жінці з ними працювалося?

-І чоловіки, як правило займають керуючи посади. Працювалося зі складнощами, тому, що чоловіки - більш жорстокіші в прийнятті рішень. Наприклад, якщо прийшла думка, ідея, потреба, то чоловік знайде прямий шлях. Він не зважатиме ні на що. Тому, коли я мала інші шляхи вирішення питань, то треба було довго доводити, що саме ця позиція – м’якша і без втрат.

-Чи вважаєте Ви себе прикладом, якщо так, то чому?

-Я не вважаю себе досконалою, у певних моментах мого успіху, і залюбки поділюся своїм досвідом. Життя – це школа і я продовжую навчатися по сьогоднішній день.

-Чи є така мрія з дитинства, яку б Ви втілили зараз, займаючи посаду (мрія, що відповідає обов’язкам займаної посади)?

-У мене була мрія. Я вже її втілила. Я дуже хотіла, щоб у нашому місті показували кіно на вулиці (типу літнього кінотеатру). Ось уже три літа поспіль кожної теплої суботи ми пропонуємо молоді різноманітні фільми для перегляду.

-Якщо б у вас був один час аудієнції з президентом України, які б питання Ви б поставили йому, на які теми Ви б поспілкувалися?

-Можливо це банально, але я б поспілкувалась на тему своєї професійної діяльності. Культура – шлях до патріотизму, про яку забули і маємо результат. Відсутність культури - розлад і безлад .

-Яку найціннішу пораду Вам дали у житті і хто?

-Коли мені запропонували посаду начальника сім’ї і молоді виконавчого комітету Знам’янської міської ради, то для мене це був стрес. У той час я шукала поштовх, пораду, відповідь – чи варто? Один чоловік-керівник сказав: «Йди, я вірю в тебе». Нічого не звичного в цих словах не має, але вони - багатогранні.

Залишаючи кабінет Світлани Миколаївни, мала на душі спокій, впевненість і часточку любові у серці. Неймовірна жінка, вміла керівниця і просто принципова людина, мудрості якої вистачить ще набагато років і поколінь.

Текст - Ольга Полякова, журналістка газети «Наша Знам’янщина»

Ця публікація підготовлена в рамках проекту "Місцеве самоврядування - жіночий портрет", який виконує НРГО "Турбота" за фінансової підтримки МБФ "Український жіночий фонд". Відповідальність за зміст матеріалу несе НРГО "Турбота". Інформація, яку представлено в статті, не завжди відображає погляди МБФ «Український жіночий фонд».