Левова частка перлин архітектури міста належить Якову Паученку

23.03.16, 16:00

Нашому степовому краю випала честь стати колискою цілої плеяди видатних особистостей, геніальність і високопрофесійна майстерність яких принесла їм визнання та славу не тільки на теренах їх малої батьківщини, а й далеко за її межами. Складовою цього яскравого сузір’я стала унікальна постать єлисаветградського зодчого Якова Васильовича Паученка (1866-1914), якому судилося створювати архітектурне обличчя «Маленького Парижу» наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. 21 березня 2016 року ми відзначаємо 150-річчя з дня народження цього унікального майстра. Для патріотичної спільноти нашого міста, закоханої в його історію, культуру та архітектуру, це гарний привід вкотре згадати людину, яка залишила по собі невмирущу пам'ять, зробивши нам усім безцінний подарунок у вигляді чудових архітектурних споруд, які не тільки віддзеркалюють певну історичну епоху, а й, зберігши дотепер свій презентабельний вигляд, виграшно відрізняються від споруд сучасних.

Проводячи екскурсії по нашому місту для представників інших регіонів нашої держави та іноземців, я часто бачив їх щире захоплення зразками дорадянської архітектури, левова частка яких належить саме Якову Паученку, а ще – здивування від того, що нашому місту, не дивлячись на буремні та скрутні часи, все ж таки вдалося зберегти дорадянську архітектурну спадщину. Спостерігаючи за емоціями екскурсантів від побаченого та за тим як збуджено хапаються вони за фотоапарати, щоб зафіксувати чергову архітектурну перлину, я кожного разу відчував величезну гордість за своє місто та безмежну вдячність Якову Паученку за можливість похизуватися перед гостями. А ще – дякував Богу за те, що він дав можливість нашому славетному земляку, на відміну від багатьох інших, реалізувати свій унікальний талант на теренах саме своєї малої батьківщини.

Яків Васильович прожив відносно коротке життя – всього 48 років! Але як стверджує східна мудрість – «Важливо не скільки ти живеш, а як ти живеш». Цікавими та показовими сторінками його життя стали навчання у Вечірніх рисувальних класах Петра Крестоносцева при Єлисаветградському земському реальному училищі (1881-1883), навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1883-1893). Отримавши малу срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен 1893 року, та звання некласного художника архітектури, Яків Паученко повертається до свого рідного міста - Єлисаветграда. Після смерті батька успадковує іконописну, іконостасну та позолотну майстерню, в якій писалися ікони для Успенського Собору нашого міста та Вознесенського Собору міста Бобринця. Але найголовніше – реалізовує себе як геніальний архітектор, здобувши тим самим безсмертя в пам’яті вдячних нащадків.

Архітектурні творіння Якова Паученка – це найкращий пам’ятник видатному майстру, а ще – незмінна складова Старого міста та відповідного екскурсійного маршруту. За його проектами було споруджено лікарню Червоного Хреста Святої Анни, будинок купця Соловйова, театр «Ілюзія», Гостинний двір, Міжнародний кредитний банк, будинки лікарів Вайсенберга та Мейтуса, водолікарню Гольденберга, лікарню у Новомиргороді, Вознесенський собор у Бобринці та інші. Всього – понад 20 зафіксованих об’єктів, кожен з яких – унікальний архітектурний шедевр. У власному будинку Паученка, збудованого за його проектом, на сьогодні розміщується міський художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна – геніального художника та племінника Якова Васильовича. Помер Яків Васильович Паученко 29 жовтня 1914 року і був похований на Петропавлівському кладовищі, знищеного в роки радянської окупації червоними язичниками. Про його внесок в цивілізаційний розвиток Єлисаветграда красномовно свідчать, зокрема, слова із некролога: «Незаперечною заслугою Паученка є те, що він першим у нашому місті дав зразки художньої архітектури».

На щастя, ім’я цього геніального архітектора не стерлося, як це часто буває, з людської пам’яті, і в першу чергу – завдячуючи наполегливій, системній та плідній роботі музейної спільноти та інших закладів культури міста з вшанування пам’яті та популяризації творчості наших видатних земляків, у тому числі, зрозуміло, і Якова Васильовича Паученка. Так, зокрема, у 2001 році до 135-річчя з дня його народження Кіровоградський художньо-меморіальний музеєм Олександра Осмьоркіна видав тематичний буклет «Місто Якова Паученка», у наступному 2002 році Кіровоградською обласною радою та обласною державною адміністрацією було засновано обласну премію імені Якова Паученка в галузі архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва та геральдики, якою щорічно 1 липня, в День архітектури України, відзначають кращі досягнення сучасних архітекторів та художників Кіровоградщини, в 2006 році Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського випустила компакт-диск «Єлисаветградський абрис Якова Паученка», присвячений його 140-річчю, було проведено низку заходів по вшануванню пам’яті видатного архітектора і на всеукраїнському рівні. Логічним та довгоочікуваним кроком стало також перейменування частини вулиці Дворцової на вулицю Архітектора Паученка. І хочеться вірити, що це ще не останній крок у даному напрямку.

Любов і шана жителів нашого міста до Якова Васильовича - явище показове не тільки з точки зору поваги до таланту окремо взятої особистості. Це ознака відродження інтересу до історії рідного краю в нерадянському контексті, до людей, які дають нам право пишатися своєю належністю до Степової Еллади, а значить – ознака духовного і культурного відродження, без яких неможливе відродження національне.

Олег Юрченко – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею