Левова частка перлин архітектури міста належить Якову Паученку
Нашому степовому краю випала честь стати колискою цілої плеяди видатних особистостей, геніальність і високопрофесійна майстерність яких принесла їм визнання та славу не тільки на теренах їх малої батьківщини, а й далеко за її межами. Складовою цього яскравого сузір’я стала унікальна постать єлисаветградського зодчого Якова Васильовича Паученка (1866-1914), якому судилося створювати архітектурне обличчя «Маленького Парижу» наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. 21 березня 2016 року ми відзначаємо 150-річчя з дня народження цього унікального майстра. Для патріотичної спільноти нашого міста, закоханої в його історію, культуру та архітектуру, це гарний привід вкотре згадати людину, яка залишила по собі невмирущу пам'ять, зробивши нам усім безцінний подарунок у вигляді чудових архітектурних споруд, які не тільки віддзеркалюють певну історичну епоху, а й, зберігши дотепер свій презентабельний вигляд, виграшно відрізняються від споруд сучасних.

Яків Васильович прожив відносно коротке життя – всього 48 років! Але як стверджує східна мудрість – «Важливо не скільки ти живеш, а як ти живеш». Цікавими та показовими сторінками його життя стали навчання у Вечірніх рисувальних класах Петра Крестоносцева при Єлисаветградському земському реальному училищі (1881-1883), навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1883-1893). Отримавши малу срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен 1893 року, та звання некласного художника архітектури, Яків Паученко повертається до свого рідного міста - Єлисаветграда. Після смерті батька успадковує іконописну, іконостасну та позолотну майстерню, в якій писалися ікони для Успенського Собору нашого міста та Вознесенського Собору міста Бобринця. Але найголовніше – реалізовує себе як геніальний архітектор, здобувши тим самим безсмертя в пам’яті вдячних нащадків.

На щастя, ім’я цього геніального архітектора не стерлося, як це часто буває, з людської пам’яті, і в першу чергу – завдячуючи наполегливій, системній та плідній роботі музейної спільноти та інших закладів культури міста з вшанування пам’яті та популяризації творчості наших видатних земляків, у тому числі, зрозуміло, і Якова Васильовича Паученка. Так, зокрема, у 2001 році до 135-річчя з дня його народження Кіровоградський художньо-меморіальний музеєм Олександра Осмьоркіна видав тематичний буклет «Місто Якова Паученка», у наступному 2002 році Кіровоградською обласною радою та обласною державною адміністрацією було засновано обласну премію імені Якова Паученка в галузі архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва та геральдики, якою щорічно 1 липня, в День архітектури України, відзначають кращі досягнення сучасних архітекторів та художників Кіровоградщини, в 2006 році Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського випустила компакт-диск «Єлисаветградський абрис Якова Паученка», присвячений його 140-річчю, було проведено низку заходів по вшануванню пам’яті видатного архітектора і на всеукраїнському рівні. Логічним та довгоочікуваним кроком стало також перейменування частини вулиці Дворцової на вулицю Архітектора Паученка. І хочеться вірити, що це ще не останній крок у даному напрямку.
Любов і шана жителів нашого міста до Якова Васильовича - явище показове не тільки з точки зору поваги до таланту окремо взятої особистості. Це ознака відродження інтересу до історії рідного краю в нерадянському контексті, до людей, які дають нам право пишатися своєю належністю до Степової Еллади, а значить – ознака духовного і культурного відродження, без яких неможливе відродження національне.
Олег Юрченко – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?