Трудова ізоляція населення

28.03.16, 10:00

Трудова діяльність – це єдиний законний спосіб заробити в Україні, в майбутньому отримати пенсію, напрацювавши стаж. Однак ситуація, яка склалася в Україні не дозволяє знайти на ринку праці роботу навіть досвідченим професіоналам. Що ж говорити про недосвідчених або людей, які мають нестабільне життя. До людей, яким важко знайти роботу додаються все більше і більше спеціалістів.

Наразі ринок праці вимагає виробничих професій або швидкої зміни спеціальності, вимагає від людей мобільності. Та на жаль не всі здатні на це. Декому не дозволяє вік, відсутність досвіду, бажання розвивати саме свою професію, а дехто боїться ризикувати. Перманентно у найскладніших умовах перебувають студенти, люди передпенсійного віку та особи з обмеженими можливостями. Однак у остані роки однією з ризикових груп населення стали переселенці, оскільки це люди, які раптово опинилися у скрутному становищі і наразі немають достатньо коштів для існування.

Щодо ситуації, яка склалася висловилася координатор Луганської та Донецької областей при обласному штабі по переселенцям при ОДА, голова ГО «Крок на зустріч людям» Валентина Кулачко: «для кіровоградців немає роботи, люди роками чекають, тому і переселенці мають з цим труднощі. І тут проблема кіровоградців і переселенців у тому, що вникає конкурс, тому що складно людині, яка працювала на гарній посаді знайти роботу, тому що ця робота вже зайнята».

У місті існує стериотип, что внутрішньопереміщені особи (ВПО) не згодні працювати за 1500 тисячі гривень, однак за словами юриста громадської прймальні УГСПЛ це не так, – «найчастіше говорять про відсутність гуманітарної допомоги, місць роботи, або ж зарплату якої не вистачає на життя. Там вони працювали на хороших заводах, у них були робочі професії, які тут воно їм не допомагає. Важко перелаштуватися, якщо людина жила в місті, а тут живе у селі і ніколи не мала земельної ділянки».

Не покидають переселенців проблеми юридичного характеру. Розірвання трудового договору коштує для ВПО вартості послуг нотаріуса, який завірить дві копії листа до колишного роботодавця у ЛНР та ДНР та замовного листа на Укрпошті, щоб потім показати у Центрі зайнятості, що намагалися звернутися до колишнього місця роботи. Здавалося б не така складна проблема, але для цього людині треба звернутися до юриста за консультацією та сподіватися, що роботодавець погодиться на такі умови.

Хоча влада трохи послабила ці умови, діє закон №245 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб», який набув чинності 27 березня 2015 року. Його суть полягає у виплаті компенсації роботадвцю коштів, які він витратить на працівника-переселенця впродовж півроку, враховуючи обладнення робочого місця, заробітну плату та перекваліфікацію. Проблему це не вирішило поки що. Схожі закони ми маємо стосовно студентів, які навчалися за державний кошт та людей з обмеженими можливостями, однак і ці категорії населення всеодно не завжди знаходять нормальну роботу.

Трудові ресурси Кіровограда кожного року покидають місто, або ж країну і не розвивають рідне місто, його економіку, не сприяють добробуту. Кого звинуватити, знайти не важко, але від того проблема не буде вирішена.

Анастасія Мілана-Панченко