Вищий політичний пілотаж

13.06.16, 18:00

За тиждень, що минув від невдалої сесії від 3 червня, в Кіровоградській міській раді знову відбулося переформатування депутатських рядів, що дозволило їм працювати в звичайному режимі, тобто 10 червня сесія КМР відбулася.

Нагадаємо, що попереднє засідання не відбулося, бо депутати так і не затвердили порядок денний. Частина депутатів звинуватила міського голову А. Райковича в узурпації влади через небажання включити до порядку денного питання про звіт його заступників. Міський голова звинувачення спростував, але врешті-решт пропозицію включити до порядку денного питання про звіт чиновників, депутати навіть не підтримали.

Не захотіли депутати знімати з порядку денного і питання про можливе перейменування Кіровограда в Кропивницький. Цього вимагала фракція «Батьківщини», чию позицію спробував підсилити Народний депутат України Олександр Горбунов, мовляв, думка депутатів КМР нікого не цікавить, бо питання належить до компетенції Верховної Ради, якій «з погреба видніше». Та і взагалі, неетично ставити під сумнів рішення профільного комітету ВР, крім того рішення кіровоградських депутатів не матиме ніякої юридичної сили та до того ж буде збурювати суспільство, бо розгляд питання з перейменуванням є нічим іншим, як… провокацією!

Міський голова заперечив, що ніяких провокацій не бачить, а неетичним вважає спробу нав’язати ім’я місту без згоди громади. Депутат Волков закликав не ховати голову в пісок, а хоч раз в житті висловитися з приводу пропозиції назвати Кіровоград Кропивницьким. Таким чином міська рада залишила за собою право висловитися з цього приводу. Потрібно зазначити, що цього разу в сесійній залі майже не було громадян у військовій формі, а нікому невідомі люди, в насунутих на очі капюшонах чи сонцезахисних окулярах, які пару годин підпирали стіни сесійної зали, згодом десь поділися. Натомість, в залі з дозволу депутатів, з’явилася група громадян, які забажали бути присутніми на засідання. Виявилося, що це була група підтримки противників назви Кропивницький.

Не знаю, чим це було викликане, але цього разу захисників «української аби - якої назви» в сесійній залі не було. Окрім новоспеченого голови Громадської ради при міській раді і за сумісництвом керівника однієї з організацій ветеранів АТО Олександра Величка та Ігоря Козуба, який регулярно очолює інспіровані ним же «антисепаратистські мітинги». Чому так сталося – невідомо, але можливо, ми маємо справу з політикою, яка виходить за межі провінційних уявлень про замасковані ходи. Нагадаємо, що ще 3 червня Народний депутат України Костянтин Яриніч, поборник повернення Кіровограду історичного імені, зняв з порядку денного свої пропозиції про розгляд депутатами варіантів з коренем «Єлисавет», оскільки назва Єлисаветград у Верховній Раді, начебто не прохідна.

Прихильники назви «Кропивницький» в соцмережах почали святкувати перемогу, а єлисаветградці, відповідно, похнюпили голови. Так чи ні, але «кропивничани» заспокоїлися і не збудували звичних захисних редутів ні перед міською радою, ні в сесійній залі. А коли частина депутатів висловилася за вільне голосування і запахло «смаженим», Козубу не залишалося нічого іншого, як спробувати провести місцевих депутатів, теж стріляних горобців, на «полові». Він надумав лякати їх колишнім претендентом на посаду міського голови А. Стрижаковим, якому через підтримку історичного імені, начебто відкриваються двері кабінету міського голови.

Якщо відкинути емоції, які вихлюпувалися під час обговорення, то в сухому залишку маємо позицію апологетів «першоукраїнських назв Златопіль та Інгульськ, в якій вони всього пів-року тому унеможливлювали ім’я історичних осіб в назві міста. Тобто, виступали проти імені «Кропивницький», яке зараз захищають. Та ще історик М. Сінченко аргументовано довів, що українською назвою таки залишається «Єлисавет».

До речі, О. Горбунову знову довелося вибачатися за свою попередню прихильність до поверненню місту історичної назви… В результаті двох раундів голосування депутати Кіровоградської міської ради більшістю голосів не погодилися на перейменування Кіровограда в «Кропивницький». Слово за Верховною Радою. А тепер повернемося до тези народного депутата О. Горбунова про начебто неважливість волевиявлення кіровоградських депутатів. А чи не через позицію депутатського корпусу Кіровограда, який трохи раніше висловив незгоду з перейменуванням міста в «Інгульськ», Верховна Рада так і не розглянула цей варіант? А отже, голос кіровоградської громади, яка вимагає лише одного – залишити за нею право вибору імені міста шляхом плебісциту, таки чують в Києві? Можливо в Києві таки погодяться, що топонімів Інгульськ(Інгульська шахта), Кропивницький(село, вулиця і театр), і навіть Златопіль(район міста Новомиргород), в Кіровоградській області вистачає.

Не вистачає українського історичного імені Єлисаветград, бо історичне воно тому, що дане при народженні самим народом, а українське тому, що знаходиться в Україні, а не десь, де «козам роги правлять». На останок зазначу, що тема перейменування обласного центру важлива не лише для мешканців Кіровоградщини. Тема виникла в результаті впровадження положень відповідного Закону про «Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів», коротко – про декомунізацію. Він вимагає заборону відповідної символіки, при чому з часом стає все очевиднішим його непродуманість і непідготовленість, зокрема і в питанні зміни комуністичних назв. Вже зараз росте рух згвалтованих, вибачте, перейменованих громад, за право самим визначати назви своїх населених пунктів. Але існує побоювання, що на цьому наші «непогрішимі» законотворці не заспокояться, адже існує проект Закону про заборону імперських або співзвучних(!) з ними назв, при чому «злі язики» приписують авторство не кому іншому, як народному депутату з Кіровоградщини. Тому мешканці Олександрії, Олександрівки, Єлисаветградки, а також Миколаєва, Маріуполя та інших міст України, не повинні втрачати пильність, а за прикладом кіровоградських депутатів висловити свою думку з цього приводу.

автор - Сергій Полулях