Минуле, сучасне, майбутнє

16.06.17, 14:00

Дмитро Шульга оглядає для журналу "Ланруж" книги, в одній з яких йдеться про минуле та його вплив на сучасне, а в другій, здебільшого, про сучасне, яке визначить майбутнє.

Під час читання книги Сергія Батурина «Шизґара», так і тягло перегорнути на зворот палітурки, аби подивитися, чи нема серед інформаційних партнерів видання радіостанції ретромузики. Адже й назва твору відсилає до суперхіта нідерландського гурту «Shocking Blue», та й текст повертає читачів у ІІ половину 1970-х років. Основний зміст книги – кілька тижнів з життя тогочасних київських старшокласників з перипетіями взаємовідносин з батьками, коханням, прагненням виглядати модно й кльово, із з’ясуванням стосунків між підлітковими угруповуваннями з різних районів - хочеться написати «розбірками», але на той час у молодіжному сленгу такого слова не було. Тим більше, що мовний контекст зображуваної епохи для автора надзвичайно важливий, зрештою як загальнокультурний та соціально-побутовий контексти. Сергій Батурин безпосередньо в тексті чи у примітках пояснює, наприклад, що на тогочасному сленгу називалося «фаустом», чому продавали цукор лише по кілограму в одні руки або хто такі Стів Рівз чи Нодді Холдер. Але якщо вже братися до пояснення характерних для 70-80-х років минулого століття реалій, то варто було поставитися до цього ретельніше. Скажімо, я, хоч народжений у 1980-му, ще застав авоськи та фільми з Гойко Мітічем, тому пояснень цих явищ не потребував. Але от що таке ГПО – пригадав не одразу, і автор не вирішив за потрібне роз’яснити цю абревіатуру. До того ж, як на мене, заглиблення в тогочасні реалії трохи шкодить динаміці та цілісності оповіді. Але попри все, якщо ви захочете пригадати або дізнатися про згадані й незгадані імена та явища з 1970-х років, і це все приправлене живим колоритним авторським стилем Сергія Батурина – книга «Шизґара» з успіхом вам це забезпечить!

Для найновішого на цей час роману Ірен Роздобудько важко було підібрати більш влучну назву – «Тут і тепер». За сюжетом, саме тут і тепер після різного роду драматичних подій змушені змінити своє звичне, комфортне життя 4 подруги дитинства. Одна з них випадково дізнається, що в її чоловіка є інші жінка й маленька дитина, та болісно намагається зрозуміти, як їй вчинити в такій ситуації. Друга після багатьох років начебто безнадійного скніння звичайною акторкою в Театрі юного глядача, раптом отримує запрошення на головну роль від відомого закордонного режисера та на неї звалюються різного роду професійні та особисті спокуси. Третя, котра ще в підлітковому віці емігрувала з батьками в Америку та завдяки власній працелюбності та креативності забезпечила собі цілком заможне життя, намагається дати раду своїй матері, в якої прогресує хвороба Альцгеймера. І, нарешті, четверта подруга, популярна радіоведуча, позірно незалежна від серйозних стосунків з чоловіками, дізнається, що вагітна. Тут і тепер - стосується так само й відбиття в тексті суспільного й культурного контексту часу, в який створювався роман. Якщо у попередній книзі авторки "Гудзик-2. 10 років потому" багато в чому вирішальними є події Євромайдану, то в найновішому творі історичною подією сучасності, котра різною силою, проте невідворотно пройдеться по долі кожної з головних героїнь є війна на Сході України, зокрема, на рідній для письменниці Донеччині. Зрештою, ефект «тут і тепер» в контексті цієї та інших книг Роздобудько - це створення таких образів та ситуацій, схожі з якими переживає читач в момент знайомства з текстом, тут і тепер. Принаймні, в мене було саме так. Певно, це і є запорукою популярності прози Ірен Роздобудько: майстерний опис ситуацій, які є цілком реалістичні, знайомі, почасти навіть до болю.