Продуктивність національного капіталу

Національ­ний капітал утворюють кількість і вартість живої праці, основного та оборотного капіталів. З величиною націо­нального капіталу функціонально пов’язана величина на­ціонального продукту. Чим більшою є маса національного капіталу задіяна у сфері виробництва та послуг, тим більшим є обсяг валового випуску за певний час праці. Головним елементом, за допомогою якого оцінюють продуктивність національного капіталу, є кількість і вартість живої праці:

Т = Т_кц_т

де Т_к – число зайнятих в економіці, осіб;

ц_т – ці­на праці (тарифна ставка або інша форма вартості праці) од­ного зайнятого, грн.

Жива праця– активна частина націо­нального капіталу. До неї долучають основний капітал:

К = К_пц_к

де К_п – фізична кількість основного капіталу (ос­новних виробничих і невиробничих фондів), одиниць;

ц_к – ціна одиниці фізичної кількості оборотного капіталу, грн.,

і оборотний капітал:

О = О_пц_п

де О_п – фізична кількість обо­ротного капіталу, тонн, куб. м, кВт/год та ін.;

ц_п – ціна оди­ниці фізичної кількості оборотного капіталу, грн.

Отже, національний капітал (НК) описують формулою:

НК = О + Т + К

Наведене рівняння виражає суму вартостей праці і ка­піталу.

Національний капітал – сумарна вартість праці, основного і оборотного капіталів, яку використовує країна для виробництва національного продукту [1, С.100].

Національний капітал існує у натурально-вартісній і грошовій формах, за допомогою яких оцінюють його про­дуктивну функцію (продуктивність). Він тісно пов’язаний з фінансами, тобто відносинами з приводу руху праці, ос­новного капіталу, оборотного капіталу, продукту (товару) і грошей. Система фінансів має визначальний вплив на про­дуктивну функцію національного капіталу: чим доскона­лішою є фінансова система країни – тим продуктивніша функ­ція національного капіталу.

Продуктивність національного капіталу – спроможність задіяних в економіку праці і капіталу створювати одиницю національ­ного продукту за одиницю часу.

Продуктивність національного капіталу визначається такими параметрами:

– кількістю і якістю задіяної праці Т;

– кількістю і якістю задіяного основного капіталу К;

– кількістю і якістю задіяного оборотного капіталу О;

– рівнем технологій а;

– часом праці t.

Праця Т є головним елементом продуктивної функції національного капіталу і його віддачі В загалом та одини­ці капіталу в зокрема. Величина віддачі залежить від капіталоозброєності одного зайнятого: к = К / Т. Отже, продук­тивну функцію одного зайнятого в капіталоозброєного к можна описати такою формулою:

в = f (к)

Відповідно продуктивну (виробничу) функцію В усіх зайнятих Т з основним капіталом К відображають формулою:

B = F (T, K)

Згідно з кожною з цих функцій величина валового ви­пуску В залежить прямо пропорційно від кількості задіяної праці Т, основного капіталу К та оборотного капіталу О. Оборотний капітал О здійснює оборотну функцію, тобто технологічне перетворення на готову продукцію В через періодичність колообігу v:

В = F(О, v)

Між живою працею Т, основним капіталом К і оборот­ним капіталом О встановлюється певне співвідношення в процесі продуктивної функції. Продуктивна віддача задіяної праці, озброєної основним капіталом, значною мірою залежить від рівня технологій, який на певний момент мо­же бути сталою величиною а. Параметр а вказує на те, що за відповідного рівня технологій, кількості праці і капіталу можна досягти відповідного рівня продуктивної віддачі. Параметр рівня технологій може набувати таких значень: 1 > а ≥ 1 [6, С.82]. За умови а < 1 технології є застарілими і не забезпечують належної віддачі задіяного капіталу, а за умови а≥ 1 – віддача є сталою або зростає за певної кількості та якості праці й капіталу. Таким чином, продуктивну функ­цію в одного зайнятого mз урахуванням часу праці tі рівня технологій а можна записати рівнянням: в = amвt, aвсіх зайнятих Т: В = amвt.

З цих рівнянь випливає, що величина віддачі в(В) за­лежить від капіталоозброєності одного зайнятого в = f( к ), числа зайнятих Т, часу праці tі рівня технологій а. Зрос­тання рівня технологій (а > 1) зумовлює зростання в, або зменшення Т, і навпаки, зі зниженням рівня технологій (а < 1) знижується в, але збільшується потреба у додатко­вій праці для отримання величини В на певному рівні.

Подібно впливає на результативність продуктивної функції коефіцієнт використання часу праці t≤ 1. Якщо час праці використовується повністю, виробничий резуль­тат не змінюється; за втрат часу праці обсяг валового випуску зменшується на коефіцієнт втрат часу праці.

Національний продукт у формі валового випуску є результатом продук­тивної функції національного капіталу. Обернена продуктивній – ефективна функція національного капіталу, що виражається у вартісній структурі національного продук­ту, зокрема у співвідношенні в ній вартостей праці Т, обо­ротного капіталу О, основного капіталу К та чистого при­бутку ЧП:

В = О + Т + К + ЧП

Ефективна функція національного капіталу показує кількість капіталу в одиниці продукту, тобто ефективну результативність. В узагальненому вираженні ефектив­ність є зіставленням (порівнянням) витрат і результатів. Ефективність є високою, коли досягнуто суттєвих резуль­татів за невеликих витрат, і навпаки.

Ефективність національного капіталу– мінімізація матеріальних, сировинних, фінансових, трудових витрат, чисельності управлін­ських структур та їх рівнів, скорочення шляху руху ресурсів, продук­ції, фондів, постійне зростання продуктивності праці, віддачі основ­них та оборотних засобів і отримання максимального прибутку.

Економічна ефективність– це виробництво максиму­му ВНП (валового національного продукту) порівняно з суспільними витратами всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових). На рівні підприємства ефектив­ність визначається порівнянням продукції, що виробля­ється, з витратами на її випуск.

Головними параметрами ефективності національного капіталу є співвідношення (пропорції) оборотного капіта­лу О у вартості створеного продукту В та валової доданої вартості dB= Т + К + ЧП:

B = O + dB

Зі зростанням ефективності національного капіталу коефіцієнт матеріаломісткості національного продукту k₀=О/В зменшується, а коефіцієнт валової доданої вартості k_в=dB/B– зростає, і навпаки.

Зростання ефективності національного капіталу супро­воджується також зменшенням собівартості створеного продукту k_c:

k_c = (O + Т) / В

Зменшення коефіцієнта собівартості одиниці продукту чи національного продукту загалом, свідчить про стабільне зростання ефективності національного капіталу. Воно зу­мовлює відносне й абсолютне зростання валового прибутку ВП і його складових – амортизації основного капіталу А і чистого прибутку ЧП, тобто підвищення прибутковості (рентабельності) виробництва продукту. Коефіцієнт при­бутковості k_nрозраховують як відношення:

k_п= ВП/В

або

k_п = ЧП/В

Збільшення коефіцієнта прибутковості (рентабельнос­ті) уможливлює швидше оновлення основного капіталу, оскільки амортизаційні нарахування на основний капітал зростають і термін амортизації скорочується, відбувається нагромадження більшого обсягу чистого прибутку.

Зміст господарської системи полягає не лише у ство­ренні матеріальних благ і послуг, а й у необхідній їх кіль­кості, доступності для всіх членів суспільства, тобто у ефективній економічній діяльності.

Кінцевою метою функ­ціонування національного капіталу та економіки загалом є досягнення високого національно-соціального ефекту на основі створеного національного продукту: чим більшим є валовий внутрішній продукт, тим вищий національно-со­ціальний ефект.

Слід розрізняти поняття „ефект” і „ефективність”.

Ефект– досягнення заданого результату: створення пев­ного виду продукту чи послуги, з’ясування, чи задоволь­няє він споживача, чи існує потреба в його виробництві [3, С.30].

Ефективність– співвідношення ефекту і витрат, „ціна” досягнення результату. Якщо результату не досягнуто, втрачає сенс ефективність, з якою його намагалися досяг­нути. У разі досягнення результату важливе значення має те, на скільки затрачено „засобів” менше, ніж в аналогіч­ному випадку в минулому, або на скільки меншими мо­жуть бути ці затрати в майбутньому.

Національно-соціальний ефект– сукупність соціальних результатів, пов’язаних з формуванням свідомості, національного патріотизму у громадян країни, розвитком цінностей національної, політичної демократії, загальнолюдських цінностей, розвитку сфери соціальних послуг, соціального захисту, отримання реальних грошових доходів і зростання платоспроможності всіх верств населення країни.

Економічний результат має більш або менш точну чис­лову характеристику, зокрема валовий випуск В, валова додана вартість dB, валовий прибуток ВП, а національно-соціальний ефект майже не піддається числовому вира­женню. Його матеріальною основою є валовий внутрішній продукт (валова додана вартість) dB:

dB = B - O

У свою чергу, на основі валового внутрішнього продук­ту формується національний (державний) бюджет Б:

Б = 0,3 dB

Рівняння державного бюджету показує частку в ньому (у наведеному прикладі – 0,3) ВВП.

Найважливішим національно-соціальним результатом української економіки на сучасному етапі її розвитку є розширення і зміцнення ринкових відносин: дедалі мас­штабніше охоплення сфер виробництва і послуг, зміна психології українського виробника та споживача як суб’єктів ринку. В процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання дотримання норм і принципів ринкових від­носин мають стати нормою.

Конкретні форми національно-соціального ефекту ви­ражають у прогнозах, планах, програмах за допомогою ве­ликої кількості окремих показників і характеристик.

Такими показниками є:

– формування національно свідомих, патріотично і де­мократично налаштованих громадян країни, які відстою­ють національні та загальнолюдські цінності, права і сво­боди громадян, нації і держави;

– створення умов для вільного підприємництва, зов­нішніх і внутрішніх торговельних відносин, переміщення праці, товарів, людей;

– збільшення обсягу та удосконалення структури інди­відуального споживання матеріальних благ і послуг;

– підвищення забезпеченості житлом і комунальними послугами (за кількістю і якістю);

– розвиток структури і повнота задоволення послуга­ми індивідуального і колективного споживання;

– поліпшення умов безпеки праці;

– зменшення рівня захворюваності та збільшення се­редньої тривалості життя;

– збільшення вільного часу працівників;

– підвищення рівня культури і освіти населення, ква­ліфікації працівників;

– збереження і впорядкування навколишнього середо­вища.

Деякі з перелічених видів соціального ефекту можуть бути виражені в кількісних параметрах.

Між національно-соціальним розвитком і ефективніс­тю суспільного виробництва існує прямий позитивний зв’язок. Працівники з вищою кваліфікацією, культурою, з кращим здоров’ям, які матеріально забезпечені, мають добрі побутові умови і умови праці, час для вільної діяль­ності, працюють продуктивніше і якісніше. Освіта і розви­ток інтелектуальних здібностей обумовлюють вищу резуль­тативність праці наукових працівників, конструкторів і технологів [2, С.105]. Загальне підвищення рівня життя створює соціально-економічні передумови для пришвидшення науково-технічного прогресу і підвищення продуктивності праці. Інтегральна оцінка національно-соціального ефекту передбачає вираження потенційної продуктивності суспіль­ної праці, як функції основних кількісних показників націо­нально-соціального розвитку.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

6. Заблоцький Б. Ф. Перехідна економіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : ВЦ „Академія”, 2004. – 512 с. (Альма-матер).

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент

Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!

Подписаться на комментарии к этому материалу!

×

Комментарий:

Ответить (Ctrl+Enter)

Войти или зарегистрироваться Что мне даст регистрация?

Напишите ваш комментарий

Комментарий:

Добавить комментарий (Ctrl+Enter)

Войти или зарегистрироваться Что мне даст регистрация?

×

Что мне даст регистрация?

Зарегистрированные пользователи имеют возможность:

• загружать аватар
• отслеживать новые комментарии
• голосовать за комментарии.