"Зірка” - “Авангард”. Анти-футбол у Кропивницькому

14.10.18, 18:32

Можливо, мене і не можна було віднести до списку тих найвідданіших фанатів, які не пропускають жодного матчу, однак, як кажуть в народі “ходити на Зірку” я любив завжди, починаючи ще з дитинства. Навіть на моїй ,ще доволі невеликій пам'яті, місцевий футбольний клуб - “Зірка”, переживав різні часи: від зникнення з футбольної карти України — і до потрапляння в найвищий дивізіон — українську Прем'єр-Лігу.

Такого заряду позитиву, як після домашньої перемоги “Зірки” над київським “Динамо” навесні 2017, я напевно ніколи не отримував. Однак, на жаль, закріпитись в числі найкращих команд України “Зірці” не вдалось, тож за підсумками минулого сезону, кропивницька команда понизилась у класі, вилетівши знову у Першу лігу. Тоді хотілось вірити, що це — лише прикра випадковість і місцевий клуб в максимально короткий терміни знову повернеться до когорти найсильніших в Україні. Але після того, як команду покинули практично всі провідні гравці, а керівництвом був взятий курс на омолодження складу та залучення власних виконавців, з'явились певні сумніви у подальшому майбутньому складу. Новий механізм виявився поламаним з самого початку і уже після кількох матчів стало зрозуміло, що новий вектор розвитку “Зірки” - це, скоріше, крок, а то і цілих два назад. Перша гра нового сезону страшенно розчарувала мене як фаната. Хоч, я і розумів, шо на побудову нової команди потрібен час, однак на стадіон після того вже не ходив, та й майбутні результати відбили це бажання практично на повну.

І от, вчора 13 жовтня, майже через цілих три місяці, я таки вирішив завітати на матч 13 туру, в якому “Зірка” приймала краматорський “Авангард”. 13 число. 13 тур... Можливо в цьому криється причина такого жахливого результату? Однак, кропивницька команда навіть до початку матчу займала останнє місце в турнірній таблиці, здобувши лише одну перемогу, тож очевидно, що витоки цього провалу потрібно шукати не в магії чисел, а безпосередньо , у грі команди. Через це, ще по дорозі на стадіон, намагаючись оцінити шанси “Зірки”, я скептично був налаштованим, щодо фінального результату. Навіть попри те, що кілька років тому, друзі називали мене неофіційним талісманом нашої команди, бо тільки-но я з'являвся на стадіоні після серії поразок, “Зірка” неодмінно перемагала. Можливо, я просто не помітив, і по дорозі на стадіон, мені перебігла дорогу чорна кішка, хтось перейшов дорогу з пустими відрами і висипав сіль, однак виходячи з результату матчу, мої здібності талісмана поставлені під великий сумнів.

Знаєте, з чого починається футбол у Кропивницькому? Ні, не з квиткових кас на вході , а з бабусь, які на рогу перед стадіоном торгують насінням. Причому, з кожним роком цей незамислуватий товар лише вдосконалюється, адже можна придбати і, так би мовити, класичне насіння, і вже полущене, і з різною ступіню солоності. Далі — все звично, купуєш і пред'являєш квиток для перевірки і можна заходити на стадіон. Одразу біля входу висить турнірна таблиця. Колись дивитись на нею можна було з гордістю, цього разу, я, навіть, не повернув в її сторону голову, а одразу поспішив на трибуни. Навіть, за 10 хвилин до початку матчу, більш-менш заповненим виглядає лише один сектор. В принципі, для мене це було цілком очікуваним, однак ще рік тому, для того, щоб зайняти біль-менш зручне місце, на матч потрібно було приходити як мінімум за півгодини до початку, а на поєдинки з грандами і взагалі, ледь не за годину. Можливо такий каламбур слів і не дуже дотепний, однак схоже, що зірка надії кропивницьких фанатів потрохи згасає.

Підтвердженням моїх думок став почутий діалог двох вболівальників літнього віку, які якраз говорили про відвідуваність :
-З той сторони всього 17 человєкнащітав! Якшохоть 100 людей буде, то вже харашо!
-Я перещітав, уже 23
-Ого! Нєужелі може дажецелих 200 челавєк прийде!
-Та я б тоже не прийшов, просто шо погода хароша...

Якби не ці двоє вболівальників, до яких згодом підключився ще й третій, 30 гривень на квиток можна було б вважати викинутими на вітер, однак подальші їх коментарі були в рази яскравіше ніж сама гра. Загалом, низька відвідуваність матчів — це , звичайно ж , погано, однак, зате прекрасно було чути про що спілкуються інші фанати і за ті хвилин п'ять до початку матчу, я дізнався практично всі останні новини футбольного світу. Нарешті, команди вийшли на поле. Вболівальники, яких ще трошки підтягнулось безпосередньо перед стартовим свистком, зустріли їх лінивими оплесками. Все таки, позитивні зміни в нашій ментальності починають проявлятись. Тепер, кожен матч розпочинається з національного гімну і фанати хоч на хвилину можуть відволіктись від лузання насіння та, наплювавши цілу купу лушпайок під ногами, постояти з важливою фізіономією цілу хвилину, типу, дивіться який я патріот.

Стартові хвилини поєдинку пройшли у в цілому рівній боротьбі. Команди придивлялись одна до одної, а ультрас гнали вперед кропивницьку команду. На жаль, заволодіти м'ячем та ініціативою нашій команді не вдалось, тож “Авангард” атакував небезпечніше і регулярно наносив проблеми нашим захисникам. Перший знаковий момент матчу трапився на 18 хвилині, коли захисник “Зірки” з порушенням правил зупинив прохід гравця команди суперника у штрафному майданчику. Трохи забарившись, головний арбітр все ж вказав на 11-ти метрову позначку. Пенальті у ворота нашої команди неабияк обурило вболівальників, які за 20 хвилин не побачили жодної небезпечної атаки від кропивницького клубу, тож , очевидно, почали вже нудьгувати. Стандартні ,як для такого випадку, жарти про сексуальну орієнтацію судді веселили трибуни. Кожен намагався переплюнути попереднього коментатора в дотепності жарту. Тим часом, гравець “Авангарду” реалізував 11-метровий, точним ударом в дальній кут воріт.

Футболісти “Зірки” намагаючись зрівняти рахунок, на деякий час перехопили ініціативу. Однак, абсолютно беззуба гра в атаці, не зуміла завдати жодних проблем захисту краматорської команди. А вже зовсім скоро “Авангард” знову взяв під контроль перебіг поєдинку, господарюючи на половині поля “Зірки”, яка намагалась грати за рахунок контратак та закидань м'яча вперед на форварда. Однак, захисники суперника не дозволяли нашим гравцям атаки зачепитись за м'яч, впевнено відбиваючи всі атак на підступах до штрафної. На певний час, гра стала для вболівальників такою ж нудною, як і початок цього абзацу для читачів. Головний арбітр продовжував бути в центрі уваги трибун, звідки практично увесь певний тайм сипались скарги на його адресу. Післяодного особливо вдалого жарту, одна жінка захоплено промовила : «Вот ради этого, я и хожу сюда!». На футбольному полі ж, все було без змін, у “Зірки” гра не клеїлась, а суперник в більшій мірі просто пробачав нашу команду за помилку. За рахунку 0:1 , команди пішли на перерву.

Другий тайм “Зірка” знову розпочала з активних дій, шукаючи гравців групи атаки подачами та дальніми закиданнями м'яча до штрафної зони суперника. Однак, атаки “Зірки” знову особливих плодів не принесли, та гру попереду не покращили. “Авангард”, як і в першому таймі, витримав натиск кропивницьких футболістів і знову прибрав м'яч до своїх ніг і провівши кілька розвідувальних атак, зумів подвоїти свою перевагу. Після другого пропущеного м'яча, дехто з вболівальників засмучено махнув рукою та з матюками поспішив на вихід. Не знаю , як далеко зайшли ті, хто вирішив, що після другого голу гру можна вже завершувати, однак у наступній же атаці суперника, “Зірка” отримала третій гол у свої ворота. Очевидно, гравці просто розклеїлись, тож такий результат виглядав цілком закономірним, однак засмутив іще певну кількість фанатів, які все активніше стали покидати трибуни.

Виправити ситуацію у футболістів “Зірки” не вийшло, про комбінаційний атакуючий футбол говорити не доводиться і зовсім, а банальні закиди м'яча на чужу половину поля суперника результату не приносили. “Авангард” після трьох забитих м'ячів дещо заспокоївся, чимкропивницький клуб так і не зумів скористатись. Трохи перепочивши, краматорці знову пішли вперед і четвертому забитому голу гостей, аплодували навіть вболівальники “Зірки”, які очевидно вже не сподівались дочекатись голів від кропивничан. Однак “Зірка” один гол все ж зуміла відквитати. Такі голи у футболі називають голами престижу. М'яч вдалось забити непоганий, за рахунок хорошої індивідуальної гри футболістів. Однак, вона проявилась лише в декількох моментах за матч, в тому числі і в гольовій атаці. В тому то і проблема цього складу “Зірки”. Так, на полі грали футболісти : Авер'янов, Збунь, Кондраков... Хоча, ці імена і тим, хто розбирається у футболі, зараз мало що кажуть. Однак, проблема в тому, що на полі не було КОМАНДИ. Не будо єдиного колективу, не помітно злагоджені у діях гравців, командний стиль гри виглядає досить примітивно. І поки вболівальники на трибунах виражали ці мої думки у формі матюків, “Авангард” вирішив довести своїм фанатам, з десяток яких приїхали з командою на матч, що пропущений гол — це лише випадковість, забивши у ворота господарів поля вже п'ятий м'яч. Зовсім мізерна кількість глядачів побачила цей гол та дочекалась фінального свистка. Це перший раз, коли на виході з трибун, практично не було черги, на моїй пам'яті так точно.

1:5... Результат за який повинно бути соромно, однак подиву особливого не викликав. Якби рік чи два тому, “Зірка” програла з таким рахунком, цього цілком вистачило б для тижневої депресії, зараз же кропивницький футбол виглядає ніби штучно. Після цього матчу, “Зірка” гарантовано залишиться на останньому місці в турнірній таблиці. Все це , не викликає оптимізму і, напевно, на футбол я піду ще не скоро. І можливо, через це я не можу вважатись справжнім вболівальником, однак дивитись на штучність цього футболу я так само не можу.

автор - Олександр Нікітін