Оаза життя на лінії розмежування

26.04.19, 14:00

Майбутнє України залежить нині від подій на Сході. І не лише від воєнних дій, а й від того, чи вдасться забезпечити умови для розвитку, попри війну, яка вирує поруч.

Неподалік Маріуполя, на березі річки Кальміус на Донеччині розташоване містечко Сартана. Цей привітний та красивий куточок Приазов’я називають Українською Грецією. Адже понад 70% його мешканців – етнічні греки. Загалом у Сартані живе близько 10 тисяч людей. Привітним містечко є й було завжди. Хоча пам’ятає його історія й страшні сторінки, і не лише в давні часи, а й зовсім нещодавно.

Сартана розташована лише за сім кілометрів від лінії розмежування. Від початку збройного конфлікту на Донбасі містечко 7 разів обстрілювали бойовики. Дванадцятеро мирних мешканців загинули, більш ніж 20 зазнали поранень.

«Усі готувалися до сну, й тут почався свист. Це був міномет», – згадує один з нічних обстрілів мешканка Сартани Людмила Кокташ. «Я затулила собою онуку, а потім здогадалася, що треба ховатися до підвалу. І поки ми сиділи в підвалі, то чули тільки тріскотню, шум, свист. А коли вже вийшли звідти, то побачили, що все зруйновано. Усі вікна від ударної хвилі були розбиті. Частини будинку не стало. Уламки полетіли на паркан, на задній двір та на сусідський гараж. Руйнування були дуже сильні».

Цей обстріл стався на Водохреще, 19 січня 2015 року. Посеред зими родина залишилася без опалення, без води, під загрозою як не загинути під обстрілами, то замерзнути.

Та в ті страшні дні мешканці Сартани проявили себе з найкращого боку і довели, що насправді є громадою. Лише за 15 днів будинок Людмили гуртом відбудували. Її підтримала і селищна рада, і Червоний Хрест, і місцеві жителі, які не лишилися байдужими й давали гроші на відбудову.

Так сталося і з іншими потерпілими, яких було чимало. За чотири з половиною роки, скільки триває війна, в Сартані повністю або частково було зруйновано понад 300 будівель. Проте завдяки згуртованості мешканців та ефективній роботі місцевої влади містечко змогло продовжити нормальне життя. Нині вдалося відновити всю інфраструктуру та відбудувати 98% пошкоджених будівель.

Сартану очолює голова селищної ради Олександр Куркчі. За його словами, відбудова відбулася не в останню чергу завдяки підтримці комбінатів «Азовсталь» та імені Ілліча, а також допомозі міжнародних донорів.

«Деякі будівлі ми відбудували повністю, і тепер вони як нові. Ті, що постраждали менше, відремонтували частково. Замінили дахи, поставили нові вікна», – розповідає селищний голова.

Звичайно, 2014-го люди із Сартани почали виїжджати. Мало кому сподобається чути вночі свист снарядів над головою й ховатися у підвалах, молячись, щоб смерть оминула їх.

В умовах збройного конфлікту, що тривав за кілька кілометрів від Сартани, місцева влада визначила пріоритети подальшого розвитку містечка: створення ефективної системи безпеки та економічне зростання.

У Сартані створили систему оповіщення мешканців, за допомогою якої оперативно повідомляють їм надважливу інформацію, приміром, попереджають про небезпеку чи інформують про місцезнаходження сховищ у разі обстрілів. Також у Сартані налагодили тісну взаємодію зі Збройними Силами. Наприкінці вересня тут відкрився спеціальний Центр Безпеки, до складу якого увійшли всі екстрені служби: Національна поліція, пожежно-рятувальна команда, швидка медична допомога.«Після запуску цього центру оперативне реагування на небезпеку зменшиться до лічених секунд. З’явиться можливість швидко надавати людям кваліфіковану допомогу. Після втілення цього проекту ми забезпечимо гідне й безпечне життя мешканцям нашого селища», – переконаний Олександр Куркчі. І додає: «Наша робота полягає у тім, щоб розвивати селище. Щоб мешканці, які свого часу поїхали, побачили, що воно розвивається, і поверталися додому».

А повертатися справді є куди. Сартана розквітає. Нині в містечку роблять капітальну реконструкцію парку, ремонтують дороги, встановлюють нове вуличне освітлення. Вже цілком відремонтовано будинок культури. В ньому працює музична школа, відбуваються заняття дитячих колективів. А ще там є велика бібліотека.

Бібліотекарка Вікторія Каци розповідає: в будинку культури можна не лише почитати книжки, а й загалом відволіктися від війни. Працівники культури особливо намагаються створити умови для нормального відпочинку дітей. Влаштовують концерти, ставлять вистави, залучають школярів до гуртків.

«Займаючись із дітьми, спілкуючись з ними через книжки, казки, ми намагаємося переконати їх, що в світі є добро, що в нашому житті присутнє диво», – підкреслює бібліотекарка Вікторія.

Зусилля керівників та активістів не є марними. За останні роки понад 70 сімей перебралися жити до Сартани і їхати звідси не збираються. Це здебільшого переселенці з окупованих територій та лінії розмежування.

«Приїхали четверо моїх правнуків, дід і я», – розповідає переселенка Тетяна Сердюк. «До нас одразу прийшли місцеві, питаються: «Хто ви, звідки?» Я й розповіла, що ми переселенці. Дорожні сумки схопили, документи забрали і втекли. А десь за годину люди нам вже несли все: і продукти, і одяг, хліб-сіль – хто, що міг. Нас тут дуже добре зустріли... Дуже добре», – щиро каже Тетяна.

Через містечко лежить дорога до пункту пропуску на окуповані території. Щодня близько 1500 машин прибувають з того боку. Люди приїздять, щоб купити продукти, одяг та інші потрібні речі. У Сартані значно нижчі ціни й краще постачання. Така ситуація сприяє розвитку торгівлі та сфери послуг.

Найголовніше – в містечку є робота, її вистачає всім. Тут працюють десятки підприємств: молочна ферма, овочеві теплиці, хлібопекарня, кондитерська, а ще крамниці, торговельні центри, кав’ярні. Розвиток місцевих підприємств – заслуга самих мешканців Сартани. Для координації дій та ефективного розв’язання поточних питань у громаді створили Раду підприємців. Очолив її бізнесмен Володимир Медило.

За словами Володимира, бізнес у Сартані розвивається. Нині працюють близько ста підприємців, котрі роблять свій внесок у розвиток містечка.

«Я народився у Сартані. Тут живуть мої батьки, живемо ми, наші діти. І ми нікуди не хочемо їхати. Згуртувавшись, ми робимо свій бізнес, працюємо, розвиваємося і рухатимемось далі», – каже Володимир Медило.

В умовах страшного тягаря війни та близькості лінії розмежування жителі Сартани понад усе мріють про мир. І наближують його власноруч. Вони не чекають допомоги від уряду чи від Заходу, а самостійно будують своє майбутнє. Власним прикладом сартанці доводять: об’єднуючи зусилля громади, можна досягати надзвичайних результатів, навіть коли поруч вирує війна.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми «Підтримка демократії», що у свою чергу фінансується з Програми польського співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.