Оаза життя на лінії розмежування

Майбутнє України залежить нині від подій на
Сході. І не лише від воєнних дій, а й від того, чи вдасться забезпечити
умови для розвитку, попри війну, яка вирує поруч.
Неподалік Маріуполя, на березі річки Кальміус на Донеччині
розташоване містечко Сартана. Цей привітний та красивий куточок Приазов’я називають
Українською Грецією. Адже понад 70% його мешканців – етнічні греки. Загалом у Сартані
живе близько 10 тисяч людей. Привітним містечко є й було завжди. Хоча пам’ятає його історія й страшні
сторінки, і не лише в давні часи, а й зовсім нещодавно.
Сартана розташована лише за сім кілометрів від лінії розмежування. Від початку
збройного конфлікту на Донбасі містечко 7 разів обстрілювали бойовики.
Дванадцятеро мирних мешканців загинули, більш ніж 20 зазнали поранень.

Цей обстріл стався на Водохреще, 19 січня 2015 року. Посеред зими родина залишилася без опалення, без води, під загрозою як не загинути під обстрілами, то замерзнути.
Та в ті страшні дні мешканці Сартани проявили себе з найкращого боку і довели, що насправді є громадою. Лише за 15 днів будинок Людмили гуртом відбудували. Її підтримала і селищна рада, і Червоний Хрест, і місцеві жителі, які не лишилися байдужими й давали гроші на відбудову.

Сартану очолює голова селищної ради Олександр Куркчі. За його
словами, відбудова відбулася не в останню чергу завдяки підтримці комбінатів «Азовсталь»
та імені Ілліча, а також допомозі міжнародних донорів.
«Деякі будівлі ми відбудували повністю, і тепер вони як нові. Ті, що
постраждали менше, відремонтували частково. Замінили дахи, поставили нові вікна»,
– розповідає селищний голова.
Звичайно, 2014-го люди із Сартани почали виїжджати. Мало кому сподобається чути
вночі свист снарядів над головою й ховатися у підвалах, молячись, щоб смерть оминула
їх.
В умовах збройного конфлікту, що тривав за кілька кілометрів від Сартани, місцева
влада визначила пріоритети подальшого розвитку містечка: створення ефективної
системи безпеки та економічне зростання.

А повертатися справді є куди. Сартана розквітає. Нині в містечку
роблять капітальну реконструкцію парку, ремонтують дороги, встановлюють нове
вуличне освітлення. Вже цілком відремонтовано будинок культури. В ньому працює
музична школа, відбуваються заняття дитячих колективів. А ще там є велика
бібліотека.
Бібліотекарка Вікторія Каци розповідає: в будинку культури можна не лише
почитати книжки, а й загалом відволіктися від війни. Працівники культури особливо
намагаються створити умови для нормального відпочинку дітей. Влаштовують концерти,
ставлять вистави, залучають школярів до гуртків.
«Займаючись із дітьми, спілкуючись з ними через книжки, казки, ми намагаємося переконати
їх, що в світі є добро, що в нашому житті присутнє диво», – підкреслює
бібліотекарка Вікторія.
Зусилля керівників та активістів не є марними. За останні роки понад 70 сімей
перебралися жити до Сартани і їхати звідси не збираються. Це здебільшого переселенці
з окупованих територій та лінії розмежування.

Через містечко лежить дорога до пункту пропуску на окуповані
території. Щодня близько 1500 машин прибувають з того боку. Люди приїздять, щоб
купити продукти, одяг та інші потрібні речі. У Сартані значно нижчі ціни й
краще постачання. Така ситуація сприяє розвитку торгівлі та сфери послуг.
Найголовніше – в містечку є робота, її вистачає всім. Тут працюють десятки
підприємств: молочна ферма, овочеві теплиці, хлібопекарня, кондитерська, а ще крамниці,
торговельні центри, кав’ярні. Розвиток місцевих підприємств – заслуга самих
мешканців Сартани. Для координації дій та ефективного розв’язання поточних
питань у громаді створили Раду підприємців. Очолив її бізнесмен Володимир
Медило.
За словами Володимира, бізнес у Сартані розвивається. Нині працюють близько ста
підприємців, котрі роблять свій внесок у розвиток містечка.
«Я народився у Сартані. Тут живуть мої батьки, живемо ми, наші діти. І ми нікуди не хочемо їхати. Згуртувавшись, ми робимо свій бізнес, працюємо, розвиваємося і рухатимемось далі», – каже Володимир Медило.
В умовах страшного тягаря війни та близькості лінії
розмежування жителі Сартани понад усе мріють про мир. І наближують його
власноруч. Вони не чекають допомоги від уряду чи від Заходу, а самостійно
будують своє майбутнє. Власним прикладом сартанці доводять: об’єднуючи зусилля
громади, можна досягати надзвичайних результатів, навіть коли поруч вирує
війна.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про
асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом
міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями
«Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти
Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми
«Підтримка демократії», що у свою чергу фінансується з Програми польського
співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки
Польща.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?