Інфраструктура ринку
Ринкова інфраструктура – це система підприємств, організацій, закладів виробничої та невиробничої сфер, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безпосереднього нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку. Ринкова інфраструктура може бути представлена підприємствами і організаціями, які виконують функції оптової торгівлі, транспортування, зберігання, комунікаційного зв’язку, стандартизації, сертифікації, цільового моніторингу, інформаційної служби тощо.
Важливе значення для товаровиробників має не лише сам факт виконання тієї чи іншої функції, а й те, ким вона виконується, яка вартість її виконання, і як ці послуги відбиваються на ціні кінцевого споживання.
Ринкова інфраструктура сьогодення складається, переважно, з таких елементів: товарні біржі, брокерські контори, аукціони, торгові доми, оптово-продовольчі та інші оптові ринки, ярмарки.
Товарна біржа – це установа, яка організовує процес укладання операції купівлі-продажу стандартизованих товарів за принципом врівноваження попиту і пропозиції. Біржа – це постійно діючий оптовий ринок. За своєю суттю вона є безприбутковою організацією і ніяким товаром не володіє. Спеціалізація біржі, як правило, пов’язується з товарною номенклатурою. Однак надто жорсткої спеціалізації товарних бірж на даному етапі в Україні не спостерігається. На універсальних, агропромислових та аграрних біржах укладаються угоди лише щодо стандартизованої та сертифікованої продукції.
Брокерські контори – це посередницькі структури, які виконують доручення своїх клієнтів щодо купівлі-продажу продукції, сировини, інших ресурсів. Вони можуть бути незалежними, або виступати у ролі колективних членів товарної біржі. Брокерська маржа, як правило, встановлюється в залежності від розмірів партії товарів (в межах 2-5 %). Представником на біржових торгах може бути тільки брокер.
Аукціон – це публічний торг ексклюзивними чи невеликими партіями товару у відведеному та обладнаному відповідним чином місці у визначений час. Такий торг проводиться в більшості випадків на умовах “хто дає більшу ціну”. На аукціонах продаються невеликі партії марочних товарів.
Торговий дім (ТД) – це підприємство оптової торгівлі, яке здійснює операції купівлі-продажу як від імені товаровиробників чи споживачів, так і за власний рахунок. Також воно може виконувати консигнаторські угоди (реалізовувати імпортну продукцію, матеріально-технічні ресурси та інше). На відміну від товарних бірж, торговий дім укладає угоду з реальним товаром, з нестандартними (за розміром і якістю) партіями. Якщо він працює з аграрною продукцією, то він скуповує невеликі партії с/г продукції та продуктів її переробки, доводить до кондиції, доукомплектовує її до стандартних лотів і продає на товарних біржах або в інший спосіб. Торговий дім може бути як місцем торгівлі, так і комерційним підприємством, яке отримує прибутки.
Торговий дім може функціонувати на кооперативних засадах товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства відкритого чи закритого типу. За своїми ознаками ТД кооперативного типу мало чим відрізняється від підприємницького товариства. Це самоокупна організація, яка діє в інтересах групи осіб на засадах господарського розрахунку. Кооперативний ТД працює на ринку, його фінансовий стан визначається тим, як він спрацьовує в умовах конкуренції. Однак свій прибуток такий торговий дім має розподілити, головним чином, не на пайовий капітал (як в акціонерному товаристві), а в першу чергу між постачальниками сировини чи продукції.
Найкращим випадком є стан коли власники паїв ТД одночасно є клієнтами при укладанні угод на реалізацію продукції, тоді їх інтереси максимально розширюються.
Функції торгового дому:
-торговельно-посередницька;
-організаційно-виробнича;
-інформаційно-координаційна;
-аналітично-консультаційна та інші.
Оптово-продовольчий ринок (ОПР) – це підприємство, яке створює необхідні умови для укладання торговельних угод з продажу і купівлі наявних видів с/г продукції та продуктів її переробки. ОПР створюється для пришвидшення і здешевлення просування товару від товаровиробника до кінцевого споживача з метою виключення зайвих посередників у торговельному ланцюгу, забезпечення рівного доступу всіх товаровиробників і споживачів до немонополізованого ринку та кон’юнктурної інформації. Цей новий тип підприємств оптової торгівлі лише формується в Україні, і є доволі поширеним у розвинутих країнах світу.
За асортиментом продукції, яка реалізується через ОПР, останні можуть бути універсальними і спеціалізованими. Вони спеціалізуються, насамперед, на торгівлі плодово-овочевою продукцією і картоплею. Отже, підприємства цього типу можуть організовуватись на основі продовольчих баз, холодильного господарства, заготівельних і переробних підприємств споживспілок та інших видів заготівельно-переробної інфраструктури.
Література:
1.Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
2.Яковенко Р. В. Робоча програма дисципліни „Основи економічної теорії” для студентів денної та заочної форми навчання за галуззю знань 13 „Механічна інженерія”, спеціальностей 131 „Прикладна механіка”, 133 „Галузеве машинобудування”, 274 „Автомобільний транспорт”, 192 „Будівництво та цивільна інженерія” / Р. В. Яковенко, Г. К. Волчкова. – Кропивницький : ЦНТУ, 2017. – 36 с. Доступно за адресою: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/6986/1/200pdf.PDF.
3.Яковенко Р. В. Основи економічної теорії для технічних спеціальностей :конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кропивницький : КНТУ, 2016. – 50 с. : іл. Доступно за адресою: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/6135/1/konsp16.PDF.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?