Монетарна політика в системі державного регулювання економіки
Грошово-кредитна (монетарна) політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, – на споживчий та інвестиційний попит.
Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою. Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити.
Фінансова політика центрального банку зумовлена станом економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується і відбувається спад виробництва, скорочення робочих місць, центральний банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит. Якщо ж витрати стають загрозливо збитковими, унаслідок чого зростають ціни і вивільняється багато робочих місць, він робить усе можливе, щоб зменшити грошову масу і кредит.
Основними методами грошово-кредитного регулювання є маніпулювання обліковими ставками, регулювання обсягів рефінансування, зміна розмірів обов'язкових банківських резервів, які кожний комерційний банк держави зберігає у центральному банку.
Резервні вимоги – один із найстаріших і найпоширеніших інструментів регулювання грошово-кредитної сфери, який належить до непрямих монетарних методів. Уведення обов'язкової норми резервування зумовлено потребою забезпечення достатнього рівня ліквідності комерційних банків, уніфікації контролю за їхньою діяльністю.
У світовій практиці зміна норм обов'язкових резервів є так званим інструментом жорсткого регулювання і не належить до гнучких і оперативних важелів. Обов'язкові резерви є умовою нормального функціонування платіжно-розрахункового механізму банківської системи, виконують функцію страхування ненадійних позик, знижують ризикованість банківських вкладень, мінімізують втрати від банкрутств банків і тому є гарантією стабільності банківської системи в цілому.
Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, то комерційні банки мають змогу збільшити ліквідність своїх активів і розширити кредитування. Коли ж норма резерву підвищується, ці можливості звужуються. Враховуючи, що лише незначна частина всіх активів комерційних банків є у вигляді готівки, зміна норми резервування на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення банківських депозитних грошей.
Міжнародний досвід свідчить, що мінімальні обов'язкові резерви використовують для вирішення довготермінових проблем стабілізації грошового обігу та антиінфляційної боротьби. Обов'язкові резерви застосовують для обмеження темпів зростання грошової маси, вилучення надлишкових коштів із грошової сфери, формування жорсткого зв’язку між грошовою базою і грошовою масою, регулювання попиту на банківські ресурси.
Успіх реформування економіки визначає ефективна робота фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є банківські система.
Основою формування банківської системи України стала класична дворівнева банківська система.
Надійність і стабільність роботи банківської системи є одним із найважливіших факторів стійкості й ефективності національної економіки. Становлення банківської системи в Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, відбувається в умовах відсутності повноцінних ринкових відносин.
На формування банківської системи впливають різні чинники – як зовнішні, так і внутрішні.
Національний банк представляє інтереси України в центральних банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, з якими міждержавна інвестиційна співпраця відбувається на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредитних організацій на території України в порядку, передбаченому законодавством України, ліцензії на ведення банками операцій в іноземній валюті в Україні та за кордоном. Йому надано право вводити обмеження для комерційних банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ставок за ними у межах єдиної грошово-кредитної політики.
Важливою функцією комерційних банків в умовах переходу до ринкової економіки є посередництво у фінансовій і кредитній сфері й обслуговування фінансово-господарських операцій. Комерційні банки сприяють зменшенню ризику шляхом об'єднання нагромаджень і використання їх для створення активів більших розмірів. Тобто функціональне призначенню комерційних банків полягає в залученні, зберіганні та використанні коштів фізичних та юридичних осіб.
Для розвитку банківської системи в Україні характерні дві протилежні тенденції – диверсифікація та об'єднання банків. Розвиток банківської сфери в такому напрямі дає змогу створювати конкурентоспроможну банківську систему, яка відповідає економічним завданням.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Грошово-кредитне регулювання економіки. Сутність та значення регулювання банківської діяльності [Електронний ресурс] / Р. В. Яковенко. – Режим доступу : https://tusovka.kr.ua/news/2019/09/18/groshovo-kreditne-reguljuvannja-ekonomiki-sutnist-ta-znachennja-reguljuvannja-bankivskoi-dijalnosti. – Назва з титул. екрану.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?