Олександр Камінський: «Ми мотивуємо засуджених та ув’язнених до обстеження на ВІЛ, туберкульоз і гепатит»

18.03.20, 14:00

Проєкт «Заради життя» (Serving Life), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджується РАТН, показав успішні результати протягом 2019 року. На кого він був направлений та чи вдалося реалізувати все задумане – спілкуємося із координатором проєкту, керівником пенітенціарного напрямку БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Олександром Камінським.

- Яка місія проєкту «Заради життя»?

- Ми прагнемо якнайбільше обстежити ув’язнених та засуджених, аби виявити ВІЛ, туберкульоз, гепатит. Так ми допоможемо тим, хто не знав про свій діагноз, - вчасно стати на диспансерний облік та розпочати лікування. Ми уникнемо ускладнень і одночасно зупинимо поширюваність хвороби на одній людині, щоб не подовжувалася епідемія.

- Де саме втілювався проєкт?

- Проєкт на Кіровоградщині розпочав втілюватися із липня 2018 року. Нам вдалося охопити такі пенітенціарні заклади Кіровоградської області, як - Кропивницька виправна колонія №6, Петрівська виправна колонія №49, Кропивницька установа виконання покарань №14, Устинівський виправний центр №37, Олександрівський виправний центр №104, Філію державної установи «Центр пробації» м. Кропивницький, «Центр пробації» м. Олександрія.

- Головне завдання – це мотивування ув’язнених та засуджених до тестування на ВІЛ та інших соціально-значущих захворювань. Як вдалося цього досягти?

- Протягом проєктного року нам вдалося охопити мотивуванням до тестування загалом 1776 осіб. Це були індивідуальні та групові заходи з профілактики ВІЛ. У результаті було протестовано на ВІЛ - 1550 засуджених та ув’язнених, а також осіб, які перебувають на обліку в центрах пробації. Із загальної кількості протестованих було виявлено 63 особи, яким встановлено діагноз ВІЛ. Завдяки командній роботі ці люди вчасно отримали безкоштовне лікування ВІЛ-інфекції. Варто додати, що в рамках послуги індексного тестування ми тестували і осіб, які мали контакт із ВІЛ-позитивними. Якщо результат був позитивний – спонукали їх до лікування, якщо результат негативний – розповідали про заходи профілактики.

Цих показників вдалося досягти завдяки соціальним консультантам організації, які працюють у виконавчих установах. Власне, вони і мотивували засуджених пройти обстеження на туберкульоз, ВІЛ, гепатит. Також засуджені та ув’язнені з ВІЛ статусом були долучені до догляду та підтримки. Кожен ВІЛ-позитивний клієнт отримував психоемоційну підтримку від соціального консультанта, а також необхідну інформацію щодо захворювання. Ув’язнені та засуджені, які проходили профілактичні заходи та тестувалися швидкими тестами на ВІЛ отримували гігієнічні набори.

- У благодійні організації ВІЛ-позитивним клієнтам доволі часто допомагають консультації у форматі «рівний-рівному». Як це втілювалося у проєкті?

- Позитивні результати показала практика залучення до роботи в проєкт соціальних консультантів з числа засуджених. Цим людям більше довіряють та ідуть на контакт. У Петрівській виправній колонії №49 був залучений соціальний консультант з числа засуджених. За проєктний рік всі засуджені цієї виправної колонії пройшли профілактичні заходи, не зважаючи на менші індикатори, які були поставлені для установи, в якій він знаходиться. Завдяки його зусиллям було 14 нововиявлених осіб, яким було встановлено діагноз ВІЛ. Вони були доведені до диспансерного обліку та отримали лікування. Варто наголосити, що в рамку проєкту в Петрівську виправну колонію №49 був залучений лікар-інфекціоніст, який там взагалі відсутній. Ми привозили його з міста Кропивницького за сприяння нашої організації. Завдяки спільній праці антиретровірусна терапія була призначена нововиявленим та підкориговані схеми лікування з її використанням для 34 засудженим з діагнозом ВІЛ, які вже приймали АРВ терапію.

Пенітенціарні установи - це місця надзвичайно високого ризику щодо передачі ВІЛ, туберкульозу, гепатитів. Саме тому наші зусилля спрямовані на проведення запобіжних заходів у виконавчих установах, направлених на зниження ризику передачі інфекційних збудників між ув’язненими, засудженими та працівниками силових структур, а також між пацієнтами і медичними працівниками через контакт з кров’ю та іншими біологічними рідинами.

текст та фото - Вікторія Семененко