Програмування та державні програми

17.04.20, 12:00

Програмування національної економіки як явище в системі державного регулювання з’явилось у світовій практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях стали США, Канада, Франція та Японія. Зокре­ма, відомими були програма освоєння ресурсів ріки Теннессі, розроб­лена в США в 30-ті роки ХХ ст., програми освоєння районів Півночі, розроб­лені і реалізовані в Канаді. В Японії найвідомішими є національні програми „Технополіс”, „План реконструкції Японських островів” та ін.

Сутність програмування полягає в аналізі стану національної економіки, виявленні проблем, які не можуть вирішити ринкові механізми, розробці та реалізації окремих економічних програм. Іншими словами, макроекономічне програмування – це розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів.

Програмування може бути успішним лише за умови дотримання централізованого підходу до розробки, управління та реалізації мас­штабних народногосподарських програм.

Програмування, як форма державного регулювання, має такі специфічні особливості:

1) втручання держави в економіку не ліквідує стихійність у рин­кових перетвореннях, а лише коректує цей процес;

2) програмування є елементом сучасної ринкової організації економіки, оскільки держава не керує агентами ринку, а лише спрямовує їхню діяльність;

3) основою програмування є структурне регулювання;

4) програмування, як форма впливу на економіку, є системним і комплексним.

Основа державного програмування – це розробка і виконання дов­го- (10-15-20 років), середньо- (4-5 років) і короткотермінових (1 рік) програм.

Програма – це інструкція, принцип, орієнтир руху, а не операційна розкладка діяльності економічних агентів.

У Державній програмі відображаються:

- аналіз сучасного стану національної економіки;

- цілі та завдання розвитку;

- макроекономічні показники та пропорції, яких бажано досягти;

- заходи, пов’язані з удосконаленням фінансово-грошової системи, банківської діяльності;

- основні напрями розвитку галузей економіки та її структурної перебудови;

- науково-технічна діяльність, соціальний розвиток, доходи населення та рівень життя, який має встановитися в результаті виконання наміченої програми;

- загальні риси кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків;

- заходи щодо поліпшення зовнішньоекономічної діяльності, реформування відносин власності;

- заходи щодо охорони навколишнього середовища;

- основні напрями розвитку регіонів;

- форми й засоби державного регулювання економіки.

За рівнем масштабу порушених проблем розрізняють:

- великомасштабні комплексні програми. До них можна віднести комплексну програму НТП у національній економіці, програму вирі­шення найважливіших соціальних проблем;

- програми соціально-економічного розвитку, наприклад, житлова програма;

- вузькі науково-технічні програми.

Головним завданням програмування є підтримка економічної рівноваги, вплив на якісне перетворення економіки, стимулювання її розвитку.

Мета державного програмування – досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку національної економіки.

Вивчення конкретних програм свідчить, що є суттєві відмінності у формах виконання їхнього втілення. Ці відмінності залежать від масштабу і сфери дії програм, ступеня залучення державного і приват­ного секторів, характеру економічних та адміністративно-правових зв’язків. Методи формування структури і змісту програм, особливо їхнього організаційно-економічного механізму, залежать від їхнього правового статусу (індикативного чи директивного).

Макроекономічні програми класифікуються за часом, масштабом, цілями та об’єктами.

Особливе місце в системі державних програм посідають цільові комплексні програми. Комплексно-цільова народногосподарська програма – це державний, адресний плановий документ, у якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями і термінами комплекс економічних, техніко-виробничих, науково-дослідних та організаційно-господарських заходів, до яких залучено багато галузей, господарських органів, регіонів. Програма економічного і соціального розвитку України – це доку­мент, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соці­ального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального роз­витку, досягнення стабільного економічного зростання, а також ха­рактеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

За змістом розрізняють такі комплексні цільові програми: соціально-економічні, виробничі, науково-технічні, екологічні та інші.

- соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удосконалення способу життя, підвищення матеріального і культур­ного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;

- виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробництва, підви­щення якісних характеристик продукції, зростання ефективності ви­користання ресурсів;

- науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій;

- екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і природоперетворювальних проектів;

- інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління господарськими системами.

Існують такі види державних програм:

- спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів. Прикладом таких програм в Україні є Державна програма роз­витку вугільної промисловості, Державна програма ліквідації наслід­ків аварії на ЧАЕС, Державна національна програма „Освіта: Україна XXI століття”;

- програми, що стосуються певних загальнонаціональних проблем: Державна програма зайнятості, Державна програма соціального захи­сту населення, програми діяльності державних економічних органів, Державна програма приватизації, програми діяльності Кабінету Мініст­рів;

- програми досягнення економічної рівноваги: програми стабілізації економіки та виходу її з кризового стану, фінансові програми;

- регіональні програми,стосуються господарського освоєння нових районів, пе­ретворення економіки регіонів, які вже сформовані, формування но­вих територіально-виробничих комплексів тощо.

За структурою цільова комплексна програма має такі головні елементи (блоки):

- цільовий, де з’ясовані головна ціль і підцілі програми, бажана послідовність їхньої реалізації;

- структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об’єктів національної економіки та їхніх елементів, які об’єднані за ознакою цільового призначення;

- блок техніко-економічного обґрунтування;

- ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресур­сів, потрібних для виконання програми;

- організаційний, у якому по всіх елементах програми передбачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни впровадження заходів.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

6. Дідківська Л. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л. Дідківська, Л. Головко. – К. : Знання-Прес, 2000. – 213 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!