«Важливо проявити емпатію», - соціальний працівник про допомогу ВІЛ-позитивним

04.09.20, 16:00

Надати соціальну допомогу, співчувати, підтримувати, чути і консультувати – це не повний перелік завдань соціальних працівників, які допомагають ВІЛ-позитивним. Це відповідальна місія допомагати іншим.

Роман Кузьменко – соціальний працівник проекту HealthLink «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що втілює БО «100 відсотків життя. Кропивницький». У благодійному секторі працює вісім років.

Про свою роботу розповідає з особливим захопленням. Проте скромно, пояснюючи: добро не повинно бути багатослівним.

- У благодійну організацію «100 відсотків життя. Кропивницький» мене запросив колишній керівник організації Олександр Александров, який помітив у мені соціального працівника. Я консультував людей з ВІЛ, спілкувався. У професійному розвитку мені допомогли Олександр Александров – який на той момент був соціальним працівником, Юлія Чабанюк, Наталя Ісаєва. Коли я допомагаю людям, відчуваю себе корисним. Я від цього отримую душевне задоволення, радість, гармонію. Наразі я відчуваю себе важливим у проекті HealthLink. Моя місія полягає в тому, що у процесі виявлення ВІЛ-позитивних, я здійснюю консультування і доведення до лікування клієнтів. Наразі у мене чотири клієнта під соціальним супроводом. ВІЛ-позитивні реагують на допомогу по-різному. Коли людина дізнається, що в неї ВІЛ, у неї шок. А потім бувають й інші періоди. Тому важливо визначити, в якому періоді вона знаходиться, щоб знати, яку допомогу надати, - каже фахівець.

Роман розповідає, що стигма по відношенню до людей з ВІЛ у суспільстві знижується, але повільними темпами. Медичні працівники вже інакше ставляться до ВІЛ-позитивних, тобто їх покращення стало на 50-60%. У цьому заслуга навчальних тренінгів зі зміни ставлення до людей з ВІЛ.

- Мені важливо знайти до кожного клієнта підхід, доступно пояснити, що з ВІЛ-позитивним статусом люди живуть гідно. Люди це не одразу розуміють, доводиться у їхні двері стукати двічі, а то й тричі, поки ми відчуємо між нами взаєморозуміння у спілкуванні. Важливо проявити емпатію, - розповідає про свою роботу Роман Кузьменко.

текст - Вікторія Семененко