Юлія Шостаківська – одна з найбільш знаних учениць Марка Кропивницького

14.02.21, 13:56

Навесні виповнюється 150 років від Дня народження Шостаківської Юлії Степанівни (31.05.1871, Полтава – 12.07.1939 Дніпропетровськ) – знаної української акторки доби театру корифеїв та радянського театру. На зустріч цій ювілейній даті у відділі обласного краєзнавчого музею – меморіальному музеї М. Кропивницького створено виставку «Юлія Шостаківська – одна з найбільш знаних учениць Марка Кропивницького».

Ю. Шостаківська належала до актрис школи М. Кропивницького й разом зі своїм чоловіком Д. Гайдамакою (Вертеповим) – відомим актором і режисером, також учнем Метра, самовіддано служила рідному мистецтву, своєю працею сприяла розвою національної сцени.

Свій творчий шлях Ю. Шостаківська розпочала 1888 року в трупі М. Старицького як виконавиця ролей молодих дівчат, танцюристка та хористка. Далі – з 1892 до 1897 рр. – працювала у театральних трупах М. Кропивницького, Г. Деркача (1893–1894), потім – колективах Д. Гайдамаки. З 1934 р. – у Дніпропетровському державному українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.

Однією з вирішальних подій у житті мисткині став її прихід у трупу М. Кропивницького. У таланті Ю. Шостаківської М. Кропивницький бачив великі можливості й особисто спрямовував її розвиток – за час праці у Марка Лукича та під його наставництвом вона перетворилася на акторку першої величини.

Ю.Шостаківська радувала реалістичною грою, зачаровувала мовою, майстерністю перевтілення в образах психологічно виправданих і життєво правдивих. Виконавиця була дуже природною, і вже сама її поява викликала у залі радісне хвилювання.

Серед майстерно зіграних ролей зірки були: Маруся, Олеся, Зінька, Домаха («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Олеся», «Дві сім’ї», «Зайдиголова» М. Кропивницького), Маруся («Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Софія («Безталанна» І. Карпенка-Карого) тощо. Згодом доробок Юлії Степанівни поповнився віковими ролями, серед яких Стара («Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського), а ще – Горпина Терпилиха, яку акторка зіграла в українському художньому фільмі «Наталка Полтавка» режисера Івана Кавалерідзе (кіностудія «Українфільм», 1936 р.).

Головний акцент виставки – приналежність до мистецької школи корифеїв, наполеглива праця та невпинне самовдосконалення – шлях до творчих вершин і визнання, прикладом чого слугують творчі звершення акторки Юлії Шостаківської та її оточення.

В експозиції представлено чотири десятки експонатів, переважна більшість з яких є оригіналами. У різні часи вони надійшли від нащадків дивовижно красивої й надзвичайно талановитої пари митців – Ю. Шостаківської та Д. Гайдамаки, їхніх онуків П. Оссовського та Г. Бовжученко. Це – фотопортрети митців ХІХ – ХХ ст., родинні світлини, фото театральної трупи Д. Гайдамаки (1897–1917 рр.), що стала для подружжя мов другою міцною родиною, елементи сценічного костюму Ю. Шостаківської та її бенефісна стрічка, декілька знімків акторки у ролях, книга, на титульній сторінці якої надруковано: Вік (1798–1898). Том перший. Українська поезія від Котляревського до останніх часів. Київ. Друкарня Петра Барського. 1902. А на потертій блакитній обкладинці – тиснення: Вік. Шановній артистці Ю. С. Шостаківській від прихильних полтавців, – з датуванням: 7 лютого 1903 р.

Талант і досвід видатних митців став у пригоді театру ХХ століття. Зокрема, з 1934 р . Юлія Степанівна та Дмитро Абрамович працювали на сцені Дніпропетровського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, де й завершили свою кар’єру.

З закінченням земного шляху кумирів не зникає наша цікавість до непересічних постатей минувшини, секретів їхнього успіху. Тож запрошуємо відвідати меморіальний музей М. Кропивницького та більше дізнатися про шлях першопрохідців – корифеїв української сцени та їхніх учнів й послідовників, які вивели театральне мистецтво України на світовий рівень.