Слово про Анатолія Пивовара

07.11.24, 12:00

Свого часу завдяки Леоніду Куценко нам стали відомі імена Євгена Маланюка, Юрія Дарагана, Леоніда Чернова (Малошийченка). Літературознавчі пошуки Володимира Панченка відкрили невідомі раніше сторінки з життя Євгена Чикаленка, родини Тобілевичів та інших знаних українців.

Обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського як головна книгозбірня регіону своєю місією вбачає популяризацію імен видатних земляків. Є серед них і ім’я українського історика та археографа Анатолія Пивовара.

Для студентів та аспірантів істфаку Центральноукраїнського держуніверситету імені Винниченка кандидат історичних наук Олександр Чорний прочитав лекцію, присвячену цій неординарній людині.

Масштаб особистості Пивовара проявлявся не тільки в його характері, колі інтересів, відношенню до роботи, крайньому перфекционізмі, а перед усім у відношенні до України. На початку 90-х, працюючи в президії Академії наук України, Пивовар доклав свої розум, руки і серце до друку знакових видань з історії із серії «Пам'ятки історичної думки України». Саме завдяки йому українці змогли взяти в руки фундаментальну працю Дмитра Яворницького «Історія запорозьких козаків», доробки Наталії Полонської-Василенко, Михайла Максимовича тощо.

Олександр Чорний звернув увагу присутніх на те, що вже перша книга Анатолія Пивовара «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття», в якій він виступив і археографом, і упорядником, і автором передмови, стала величезним науковим доробком. Її цінність в тому, що в ній документально спростовується стала історична конструкція про те, що доки на наші терени не прийшли росіяни, тут не було нічого. Одне дике поле. Анатолій Пивовар спростував все те, що вкладалося в мізки українців десятиліттями.

Щоб читач міг оцінити масштаб роботи, звернемо увагу на те, що Пивовару прийшлося практично розшифрувати сотні документів XVIII століття з їхніми орфографією і пунктуацією, авторським почерком, скорописом, неминучими помилками і ще купою складностей.

Крім того, за словами Олександра Чорного, завдяки Анатолію Васильовичу в наше джерелознавство, історичну картографію були повернуті «до трьох десятків унікальних карт XVIII-XIX ст., планів і схем, які дозволяють абсолютно по-іншому подивитися на процеси, пов’язані з заселенням краю, абсолютно по-іншому говорити про Нову Сербію та так звану першу Новоросійську губернію».

А наше краєзнавство, дякуючи Пивовару, отримало «Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року» Йогана-Антона Гільденштедта – одне з небагатьох джерел з історії Єлисаветградщини другої половини ХVІІІ сторіччя. І повірте, опрацювати першоджерело і переклади, перевірити данні, зробити примітки, щоб нам сьогодні було легко все прочитати і зрозуміти, – робота не на час.

Паперова частина архіву Пивовара складає більше пів тисячі одиниць, електронна – більше 220 тисяч файлів! До них входять документи, набрані з російських центральних архівів, Національної бібліотеки Франції, Національного польського архіву, центральних архівів України, документи з архівів Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Миколаївської, Херсонської областей.

Переоцінити вклад Анатолія Пивовара в нашу історичну науку в цілому і історичне краєзнавство південної України зокрема неможливо! Тож запрошуємо до перегляду відкритої лекції Олександра Чорного «Архів Анатолія Пивовара» на бібліотечному YouTube-каналі https://www.youtube.com/watch?v=j9u0fniJrY8&t=1220s та до ПивоварАрхіву https://library.kr.ua/pyvovar/ на сайті книгозбірні.

авторка - Лариса Семенова, відділ соціокультурної діяльності