Дітки з інвалідністю їздили у суботу на Хутір Надія

05.08.13, 10:00

Кіровоградщина – унікальний туристичний край, збагачений неповторною культурою. Адже недаремно називають нашу область театральною меккою. Кожного року у вересні пролягають стежки до Хутора Надія, на батьківщину Карпенка-Карого. І так добре, що цього літа започатковано «Туристичний вікенд на Хутір Надія».

Кіровоградська обласна громадська організація інвалідів «Народна академія творчості» теж вирішила здійснити цю унікальну подорож. Одного суботнього дня при підтримці християнської організації «Армія спасіння» ми відправились до Хутора Надія, де нас гостинно зустріла Т.Кравченко та представники Олександрівського району, які підготували концертну програму.

Одразу хочу зазначити, що постарались вони на славу. Адже концерт був на усі смаки і розрахований на різну вікову категорію. Ми насолодились сучасною піснею у виконанні Ю.Скорика та Б.Шевченка, фольклорним виступом ансамблю «Берегиня» Івангородського сільського будинку культури. А якими неперевершеними були театральні виступи. І посміялись досхочу і помилувались грою акторів. Заполонили наші душі і інструментальні номери, зокрема соло на саксофоні. Концерт проходив у літньому театрі і сидіти під пекельним сонцем було трохи важкувато, та творчі колективи Олександрівщини нам дуже сподобались. Від себе та своїх друзів дякую їм за таку чудову концертну програму.

До речі, малечі запропонували невеличку ігрову програму і пригостили цукерками. А потім нас запросили на екскурсію до музею історії хореографічного мистецтва. І поки нам розповідали про історію хореографії та танцювальні колективи, ми милувались експозиціями. До речі, жодна зала музею не повторювалась у своєму оформленні, тож ми змогли зробити багато унікальних знімків і почерпнути для себе ідеї для творчого розвитку.

Після цього нас чекала екскурсія у батьківську хату. Одразу повіяло теплом, історією і чомусь кожному пригадалась своя бабуся. Вразило усе: старовинні меблі, рушники, картини, особисті речі, музичні інструменти. Інколи здавалось, що господар десь вийшов у справах і зараз повернеться. А ще чомусь хотілось співати. Заспівати нам справді вдалося, але вже на лоні природи, коли оглядали столітні дуби та шукали струмок, який і напоює живильною вологою усе навкруги. Побували ми і в купальнях. До речі, усе зберігається у чудовому вигляді.

Наша подорож підійшла до завершення. Емоції переповнювали, на душі був спокій. Та, не відзначити деякий негатив не можу. Було б непогано, щоб там можна було придбати пляшку води та якогось печива. Адже в літній день спрага зводить усі думки до краплинки води. Тож зачерпнувши собі у дорогу джерельної водиці, ми завершили свою подорож. На згадку – цілий альбом фотографій. Я впевнена, що і мені і моїм друзям ще не раз захочеться приїхати на Хутір Надія. А тим, хто тут не був, раджу завітати у гостини до славетного Карпенка-Карого.

текст - Ольга Ніколаєвська, член КОГОІ «Народна академія творчості»