Виставка «У всякого своя доля, і свій шлях широкий…»

06.03.14, 16:00

«Тарас Шевченко був сином мужика і став володарем у царстві духу.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури»
І.Франко

Минулого тижня у Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку творів до 200-ї річниці від дня народження великого сина українського народу – поета, художника, філософа Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) «У всякого своя доля, і свій шлях широкий…».

Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

У 2014 році виповнюється 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Ми, українці, маємо національне свято — Шевченківські дні. Понадвікова товща часу не стане стіною між нами і поетом. На відміну від небесних світил, які даленіючи, дають нам все менше світла, світила духу людського віддаляючись роками, виростають і посилають все більше і більше променів. Саме такою є наша духовна зоря - Тарас Шевченко. Він був і залишається зі своїм народом, з Україною, він навічно оселився в серці кожного з нас.

Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Тараса Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. Його пам’ятають, поважають, ним захоплюються, до нього прислуховуються. Він і сьогодні сучасний. Його твори, пройняті демократичними ідеями, набули популярності серед широких народних мас. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе - до волі, має всесвітнє значення.

Підтвердженням цьому є той факт, що книги Т.Шевченка видавались за кордоном і перекладалися на 147 мов світу! В Україні немає відомішого, доступнішого широкому загалові і більш дослідженого письменника, аніж Тарас Шевченко. Мабуть, не знайдеться в нашій державі людини, котра б не вважала, що вже кого-кого, а Шевченка знає. Ретельно вивчено і десятки разів прокоментовано кожен твір. Попри все те, доводиться стверджувати, що досі, навіть через стільки років після його смерті Шевченко залишається незбагненним. Ми звикли звірятися за Шевченковою творчістю у своїх почуваннях, поглядах на життя, на історичні події - його слово не має фальшу, тут все істина.

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 (вільних) років перебував під невсипущим наглядом жандармів. Все його життя було низкою випробувань. Ледве під кінець йому усміхнулося щастя: він бачив початок тієї суспільної справи, до якої линув всією душею… Не дожив він до здійснення тих начал, поширенню яких сприяв своїми піснями… не про багатьох можна сказати, як про нього: він зробив у житті свою справу! Щастя у житті було не для нього - його чекає інше, посмертне щастя - слава…

Відомо, що спадщина Тараса Шевченка увійшла до скарбниць найцінніших надбань світової культури. Шевченківська тема стала однією з провідних на мистецьких вернісажах, у творчості багатьох живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. В фондовому зібранні художнього музею зберігається понад 50 творів різного спрямування, які розкривають тему «Шевченкіани». Деякі з цих робіт були закуплені та передані Дирекцією художніх виставок УРСР у 70-ті роки минулого століття ще колишній картинній галереї, яка на той час була відділом обласного краєзнавчого музею, деякі - закуплені у художників або подаровані.

В експозиції представлені, переважно, твори випускників Київського художнього інституту, які писали образ Кобзаря та його життєвий шлях до відзначення річниць поета. Але зазначимо, що зі своїм завданням вони справилися блискуче: образи Шевченка виписані справді зворушливо, правдиво й викликають тільки захоплення та повагу. Значна частина представлених робіт створена в 1961-64 роках ХХ століття до відзначення 150-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка й мають досить таки великі розміри: від 1 до 2,5 метрів! І ми маємо можливість побачити прекрасні, виконані на професійному рівні олійні полотна відомих живописців - В.М.Кармазіна «Мені тринадцятий минало», Г.О.Неледви «Т.Шевченко – студент Петербурзької Академії», В.С.Кравченка «Кругом неправда і неволя», П.В.Карімова «Побратими Т.Шевченко та А.Олдрідж у Петербурзі», В.Н.Югай «Одна доля», Ф.Ф.Шевченка «Земляки» та ін.

Викликає захоплення оригінальний сюжетно-тематичний гобелен заслуженого художника України, члена НСХУ Е.М. Руденко «Думи мої, думи мої…» за мотивами літературних творів поета, який був створений до відзначення 170-річчя від дня народження Т.Шевченка.

В фондовому зібранні художнього музею зберігається чудова колекція графічних робіт. На виставці представлені перш за все портрети, які відтворюють складне інтелектуальне та емоціональне життя поета. Серед них - «Портрет Шевченка» художника-графіка, мистецтвознавця, дійсного члена Академії мистецтв СРСР, професора, народного художника СРСР В.І.Касіяна; портрети «Рекрут» та «Т.Шевченко» членів НСХУ А.М.Дворського, І.В.Смичека та В.І.Хвороста; літографія «Арешт» заслуженого художника України, живописця, графіка Б.Й.Вакса; літографія «Тарас Шевченко» В.О.Новіковського. Із приватної колекції відомого краєзнавця, першого заступника голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у Москві В.В.Петракова представлено репродукцію картини «Шевченко і кріпаки» (1928) художника Г.Кушніренка.

Самим унікальним експонатом виставки є, беззаперечно, офорт – прижиттєвий портрет-гравюра Тараса Шевченка лейпцизького майстра Фрідріха Брокгауза 1860 року! На портреті бачимо поясне, фронтальне зображення поета, який сидить на стільці в кожусі та смушковій шапці. Відсторонений від зовнішнього світу, Тарас Григорович натомість повністю заглиблений у свій внутрішній світ, у потойбіччя: жити йому залишалися лічені місяці, і він, очевидно, уже відчував наближення смерті. Напис під відбитком повідомляє: «Печ. со стали Ф.А.Брокгауза в Лейпциге», ще нижче – факсиміле автографа Шевченка. Це означає, що естамп був зроблений зі сталевої дошки Фрідріха Брокгауза в німецькому місті Лейпцигу і що Тарас Шевченко бачив його і навіть засвідчив власноручним підписом! Цілком можливо, що це був останній автограф Кобзаря… «Гравюра Брокгауза, - зазначає відома дослідниця іконографії поета Клавдія Чумак, - нині є раритетом, її немає навіть у фондах Національного музею Т.Г.Шевченка в Києві».

Протягом багатьох років займалися ілюструванням поетичних творів Кобзаря такі відомі українські графіки як М.Т.Попович «Легенда про Тараса», Г.О.Горобієвська «Ілюстрація до поеми «Сотник», О.Г.Данченко «Ілюстрація до поеми «Москалева криниця» та «Марина», Ю.Г.Сиротенко «Ілюстрація до поеми «Гайдамаки», І.Д.Принцевський «Ілюстрація до поеми «Сліпий» та ін. Медальєрне мистецтво презентовано бронзовими медалями відомих скульпторів – медальєрів, уродженців Кіровоградщини А.В.Німенка «В сім’ї вольній, новій» та В.В.Попова «Тарас Шевченко». Цікавим експонатом є пам’ятна монета «До 175-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка» із приватної колекції В.В.Петракова.

Доповнюють виставку друковані матеріали, передані до фондів музею В.І.Хворостом - «Каталог виставки екслібриса «У вінок Кобзареві», альбом - каталог «Екслібриси», альбом «Шевченкіана в екслібрисі»; книга В.Мельниченка «Тарас Шевченко: «Друзі мої єдині», передана В.В.Петраковим; факсимільні видання «Малої книжки Т.Г.Шевченка», передані О.О.Бабенком; альбом - путівник Національного музею Тараса Шевченка та ін.

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка…

автор - Леся Дмітрієва, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею