Пан Заваркін, його син, туристи і креатив у Вінниці

16.11.14, 12:00

Кожно разу, буваючи у місті Вінниця, я відкриваю для себе нові і нові принади. Здається, це місто увесь час повертається до мене новою стороною, демонструючи неймовірно цікаві місця, розповідаючи про людей, які просто дивовижні, відкриваючи свої секрети! От і цього разу, під час стажування у рамках програми «Журналістика заради миру: східно-західне партнерство» (її придумали і провели МГО «Інтерньюз-Україна» та Академія Deutsche Welle), мала шанс побачити чимало захоплюючого.

Про Музей Трамваю читайте в окремій статті, а зараз я хочу розповісти про кафе-музей "Панъ Заваркінъ та синъ", що розташоване у самому центрі Вінниці, і яке я, багато разів буваючи тут, ніколи не помічала. Шкода, звісно, зате вперше переступивши поріг закладу, я мала за екскурсовода визначну у місті людину, краєзнавця і закоханого у Вінницю історика - пана Олександра, колись - арт-директора цього кафе, а нині - керівника власного екскурсійного бюро. А ще його голос ви почуєте у трамваях - він оповідає про визначні місця по ходу руху вагонів.

Але, повертаючись до кафе-музею, процитую кілька фактів з його історії. Ще у 1898 році два вінницьких підприємливих євреї - брати Гельблу вирішили побудувати дохідний (прибутковий) дім у центрі міста - близ Поштової вулиці (зараз поруч - МакДональдс). Незабаром до Вінниці прибув підприємець Мойсей Флігельтуб з родиною, який спочатку пів року винаймав квартиру на другому поверсі у згаданому будинку, а згодом придбав її та ще одну квартиру на першому поверсі та й відкрив магазин із торгівлі колоніальними товарами. Чай, кава, спеції, екзотичні горіхи користувалися неабияким попитом серед заможних мешканців, тим більш, що подібних закладів у місті не було. Щоб мати більше можливостей у торгівлі, пан Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім’я - став Матвієм Заваркіним!

До 1917 року сім’я Заваркіних вважалася однією з найзаможніших у Вінниці, але революція змінила хід подій не лише в країні, тож родина Заваркіних вимушена була розпродати своє майно й виїхати до Парижа, пізніше, у 1922 році — до Америки, де й досі живуть їх нащадки... Тим часом у квартирі, де мешкав колись пан Заваркін, було створено кафе та музей - "Вітальня щасливого часу". Тут проводяться екскурсіїї (найбільше на 20-25 осіб), журфікси, концерти, але можна і просто зайти - випити чаю чи кави.

Експонати історичної реконструкції цілком оригінальні - тут є колекція самоварів, бульоток, гасових ламп та цікавих побутових дрібничок того часу, не кажучи вже про унікальні годинники. Один із найбільш дивовижних годинників у світі, запатентований сером Вільямом Конгрівом у 1808 році, також є в колекції у кафе-музеї у місті Вінниця. Ще одна назва цього годиннника «Кулька, що котиться». Концепція винаходу полягає у заміні маятника як регулятора руху механізму на кульку, що котиться по похилій площині. Кулька рухається по зигзагоподібній канавці і наприкінці кожного циклу «перекидає» платформу в інший бік та продовжує рух. Точність таких годинників близько +/- 15 хвилин в день. Наприклад, вінницький експонат відстає щодоби на 17 хвилиню Проте це не свідчення якості виготовлення, а наслідок принципу дії, адже температурні зміни, пил і навіть статичну електрику сильно впливають на точність ходу таких годинників.