Класифікація видів та корпоративних форм підприємництва
В залежності від характеру та спрямування діяльності розрізняють такі види підприємництва: інноваційне, ринкове підприємництво або арбітражування, та франчайзинг.
Інноваційне підприємництво –це підприємницька діяльність, що здійснюється на основі комерційного використання нововведень та є одним із джерел науково-технічного прогресу. Розвитку інноваційного підприємництва значною мірою сприяють розгалуженість та рівень розвитку інноваційних банків і фондів, які є базою первинного кредитування вищезазначених підприємств.
Ринкове підприємництво (арбітражування) –це підприємницька діяльність, що спрямована на отримання прибутку за рахунок різниці між ціною закупівлі і продажу товарів і послуг. Особливе значення техніка і технологія продажів мають саме в цьому виді підприємництва. Арбітражування найбільш поширене, насамперед, в торгівлі та на фінансових ринках.
Франчайзинг – це підприємницька діяльність, яка здійснюється на основі ліцензії відомої фірми. При цьому підприємство, що працює за напрямом франчайзингу, отримує право на продаж товарів та ведення виробництва з використанням торгівельної марки даної фірми.
Поряд із розглянутими термінами існує ще декілька визначень, без яких усвідомлення різних форм підприємницької діяльності не буде повним.
Малий бізнес – це сукупна діяльність малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою отримання прибутку.
Підприємець – це юридична особа, яка по-новому поєднує і використовує ресурси, технології та потенційні можливості розвитку свого підприємства. Вона вбачає сутність підприємництва у постійному впровадженні інновацій на підприємстві, розширенні і пошуку нових ринків збуту продукції та напрямів діяльності свого підприємства.
Громадянин-підприємець – це фізична особа, яка є суб’єктом правових відносин певної країни та здійснює систематичну зареєстровану підприємницьку діяльність без створення дійсного підприємства (юридичної особи).
У відповідності до чинного законодавства України, підприємництво може здійснюватись у будь-яких організаційних формах за вибором підприємця: індивідуальній, сімейній, приватній, колективній, спільній, орендній та державній (або державній комунальній).
З огляду на способи і методи досягнення цілей, підприємницька діяльність поділяється на позитивну і негативну. Перший тип пов’язаний з цивілізованим шляхом отримання прибутку за рахунок надання суспільству можливостей у галузі товарно-грошового обміну, і називається конструктивним підприємництвом. Така діяльність асоціюється з поняттям економічної культури і спрямовується на забезпечення інтересів суспільства.
Другий тип характеризується методами та шляхами отримання максимального прибутку, не сумісними з існуючими нормами моралі та закону.
Виділяють два види негативного підприємництва: насильницька діяльність, пов’язана із силовими методами отримання благ, або злочинність; та тіньова економіка, що поділяється на неофіційну (тобто ту, що уникає державного податкового та статистичного обліку) і фіктивну економіку, що пов’язана з ошукуванням партнерів та клієнтів, тобто шахрайство.
Діючі підприємницькі структури розподіляють за такими ознаками:
економічним призначенням – виробництво засобів виробництва, предметів споживання, ідей та послуг, духовно-культурне виробництво;
масштабами виробництва – індивідуальні, серійні, масові;
рівнем спеціалізації – спеціалізовані, універсальні, змішані;
кількістю персоналу –малі, середні, великі;
галузями виробництва – промислові, будівельні тощо;
сферами виробництва –виробничі і невиробничі;
новими формами господарювання – фірми, контори, бюро, групи, агентства, біржі, фонди тощо.
Як особлива форма підприємницької діяльності розглядаються об’єднання підприємств. До них відносять:
Асоціації – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників.
Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Концерни –статутні об’єднання підприємств промисловості, транспорту, банків, торгівлі, наукових організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.
Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети.
Виробничі об’єднання – єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять підприємства, конструкторські бюро, технологічні організації та ін.
Науково-виробничі об’єднання – об’єднання різних господарських одиниць, основою яких є потужна науково-дослідна, проектно-конструкторська або технологічна організація. Метою діяльності є розробка та впровадження у виробництво нових наукових розробок.
Об’єднання за галузевими, територіальними чи іншими принципами, в яких всі підприємства повністю незалежні одне від одного.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Технології продажу товарів / Роман Яковенко. – Кіровоград : Антураж А, 2003. – 212 с.
2. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
3. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?