"Я знайшов те, що шукав": як 17-річний хлопець став програмістом

25.12.18, 12:00

У 2017 році IT-індустрія принесла країні $ 3,6 млрд експортної виручки, пише Укрінформ. Це одна з тих галузей, що розвиваються зараз найшвидше на просторах України: громадянам вона дає багато робочих місць і порівняно високі зарплати, тому і попит на навчання в цій сфері стрімко росте. Це стає цікавим і для молодого покоління: тих, хто любить вирішувати завдання і сидіти за комп'ютером - справді ідеальний варіант.

Прикладом юнака, який знайшов своє місце в сфері ІТ, став 17-річний Діма Старченко, випускник кропивницької школи програмування Ш++, фронтенд-розробник. Два роки тому Діма прийшов на навчання без будь-яких знань в сфері розробки, а зараз вже самостійно заробляє собі на життя.

Як ви потрапили в Ш ++?
- Перший раз в 11 або 12 років, але тоді мене один раз привели, все це показали, і я не зміг зробити перше завдання. Потім я повернувся сюди в 15 років, і ось відтоді я тут, це вже понад 2 роки. У мене крім навчання майже нічого не було, тому було багато вільного часу. А тут з'явилося "щось", що я хотів робити. Я знайшов те, що шукав.

Яким був початок навчання?
- Спочатку нам давали завдання мовою програмування С++: вони були цікавими, мені дійсно сподобалося їх робити, але я все одно іноді розтягував розв’язання, робив тижнями, тому що грав в комп'ютерні ігри майже щодня по 6 годин. Цей етап тривав 2.5 місяці. А потім, коли я зробив всі завдання по С ++, то повинен був початися другий етап - менторський. У мене дізналися, чим я хочу займатися. При цьому я не розумів, який величезний світ ІТ, і як будь-який 15-річний школяр сказав, що хочу розробляти ігри. Тоді я почав робити разом зі своїм знайомим спільний проект. Саме тоді я перестав грати в іграшки, працював по 4-6 годин на день. Це було весело, і це був стартовий досвід в IT.

Наскільки складними були завдання?
- Мені математичні завдання давалися легко, і хотілося продовжити розв’язувати їх і в іншому місці. Але все-таки більшість моментів - досить специфічні, які в звичайній школі не навчать. Іноді були такі завдання, над якими думав не одну годину. Але мені навпаки це подобалося, додавало інтересу, якщо завдання вирішити було важко. Може, тому я і пішов в ІТ, тому що рішення задач завжди подобалося.

Чи було навчання в Ш ++ морально складним?
- Спочатку я усвідомлював, що нічого не знаю, і це було боляче, адже хотілося все і відразу. Я багато чого боявся: наприклад, йти на фріланс, тому що у мене досвіду немає, і я боявся все завалити. Якщо згадати моє перше спілкування з клієнтом: тоді я не зміг вимовити нормально жодної пропозиції, а ми 15 хвилин про щось говорили. На початку було досить страшно, але потім все вирівнялося.

Яка підтримка була з боку Ш ++?
- Школа - сама по собі чудова допомога та підтримка у моїх прагненнях. Зараз я усвідомлюю, що хотів би користуватися нею частіше, тому що раніше я завжди шукав рішення сам, навіть якщо я цілий день шукав помилку в одному слові з усього коду. Так, таке було: потрібно було відредагувати одну букву, а я 4 години шукав цю помилку. І з усім було так. Можливо, це було тому, що я спілкуватися не любив або допомоги просити боявся. Також я спілкувався і досі спілкуюся з одним із випускників, він мені допомагав у більшості випадків.

Як можна описати Ш++ незнайомій людині?
- Це інструмент, який допоможе взяти своє життя під контроль. Тут можуть допомогти, на щось наштовхнути. Тут люди вчаться вчитися. За проведений час у цій Школі я навчився вирішувати питання не з сфери IT, тому що тут виробляється певне мислення. Це місце, де можна реалізуватися.

Чи змінила Школа програмування щось у вашому житті?
- Я думаю, що так. Раніше я боявся спілкуватися з людьми через власні проблем і дефекти з промовою. Боявся просити допомоги. Я можу сказати з впевненістю, що якби її не було, то моє життя було б повністю протилежним. Зараз я прагну мати можливість забезпечити собі проживання, де захочу: хоч в Києві, хоч в іншій країні.

Як почалася ваша кар'єра?
- Вона почалася, коли я закінчував 11-й клас, в 16 років. Тоді навесні я почав виходити на фріланс, але мені не пощастило з першим замовником, тому що проект був п’ятитижневим, потрібно було робити правки сайту, я занадто довго ним займався. Але я не сильно думав про заробіток грошей, а скоріше про досвід. Але через півтора роки вже є досвід роботи, тому це, звичайно, легше.

Що можна порадити людині, яка думає йти чи не йти сюди вчитися?
- Сюди потрібно піти, тому що в будь-якому, адже випадку нічого негативного не буде. Але можу сказати з впевненістю, що досвід, отриманий тут, впливає позитивно на життя людини.

Текст: Аліна Маркіна, фото: Тетяна Гдешинська