Що подивитись у Київській області: подорож до контрастного міста Фастів

07.03.19, 18:00

Останнім містом моєї подорожі, яка нагадаю почалась у Помічній, мав стати Фастів. Примітним є те, що електричкою від Житомира до Фастова я вперше від початку подорожі не віддалявся від дому, а навпаки почав наближуватись до нього. Можливо, за інших обставин, я б і не потрапив до цього міста, проте, станція, що тут знаходиться є важливим вузлом, відповідно, саме через Фастів пролягала найшвидша та найзручніша приміська “хвиля”, завдяки якій, вже в обід наступного дня я мав бути вдома.

Таємничий Житомир або про що мовчать місцеві пам'ятки?

Єдина незручність полягала в тому, що у Фастові треба було провести цілу ніч до найближчої електрички до станції Миронівка, яка відправлялась лише о 5 годині ранку. Першочергово, я не дуже цьому засмутився, адже завдяки зекономленим грошам планував скористатись платним залом вокзалу, який за словами чоловіка, з яким я познайомився у кімнаті відпочинку Коростеня, був недорогим та комфортним. За відсутності кімнат відпочинку на станції Фастів, такий варіант був чи не найкращим з усіх можливих. Однак, загадувати наперед, як відомо, справа невдячна і у моєму випадку обставини склались так, що ніч у Фастові стала чи не найбільшим випробуванням за увесь час моїх подорожей.

Подорож до одного з найстаріших міст України: Що подивитись туристам у Коростені?

Та поки я не думав особливо про те де і як доведеться провести ніч. Опинившись на фастівському вокзалі, я був дещо здивований розмірами його перону, який був дуже протяжним, напевно, не в останню чергу через вагон-музей, що тут знаходиться. Хоч загалом, Фастів — це одна з найбільших та найважливіших станцій Південно-Західної залізниці. Вокзал тут було перебудовано не так давно, у 2011 році, тому порівняно з більшістю вокзалів України, він є по справжньому молодим. Однак, до побудови нового вокзалу у Фастові поставились дуже скептично з ряду причин, та й, побувавши тут, можу сказати, що сфера послуг тут настільки жахлива, що нова побудова особливо не викликає жодних емоцій. Про вокзал, та враження від нього я ще обов'язково розповім далі, а поки пропоную ознайомитись з історією залізниці у Фастові та її роллю у становленні міста.

Станція Фастів

Якщо для більшості міст прокладання залізниці було проектом на перспективу, то Фастів практично одразу став великою вузловою станцією, та своєрідними залізничними воротами, що вели до Києва. Саме відносно невелика віддаленість Києва і сприяла тому, що на території тодішнього невеличкого містечка Фастів утворився вузол. Це стало можливо завдяки двом магістральним шляхам — від Балти до Києва, та від станції Знам'янки. Тому, практично одразу станція отримала потужне залізничне сполучення.

Загадкова та прекрасна: місто Вінниця - окраса українського Поділля

Фастів — це ще один приклад міста, що завдячує своєму розвитку залізниці. Наперед не задумуючись про це, вийшло так, що чи не кожне місто із відвіданих у цій подорожі, завдячує, в тій чи іншій мірі, своїй появі чи розвитку саме залізниці. З одного боку, це добре, адже, можливо, про такі містечка, як Знам'янка, Сміла, Лозова та багато інших і взагалі ю ніхто не знав, якби не залізниця. Однак, наявність великої станції у місті робить популярною власне саму станцію, а не населений пункт. Для прикладу, відзначу, що по дорозі до Фастова я запитав у свого друга, який також подорожує Україною про те, що можна подивитись у місті, адже знав, що мій товариш багато разів здійснював пересадку по цій станції. Яким же було моє здивування, коли друг написав у відповідь, що хоч на самій станції бував дуже часто, однак у саме місто не виходив жодного разу. Це свідчить про той факт, що часто залізниця є окремим, дещо відстороненим від міста явищем, адже, справді, чомусь рідко коли транзитні пасажири, навіть туристи, виходять за межі вокзалу.

Покровська церква, Фастів

Дещо несподіваним для мене виявився той факт, що Фастів — відносно стародавнє місто. Перша згадка датується про нього 1390 роком. Довгий час, місто знаходилось під владою Речі Посполитої, однак у 1793 році, за Другим поділом Польщі, відійшло до Російської імперії. В історію України Фастів увійшов як місто, де 1 грудня 1918 року делегати УНР та ЗУНР підписали договір про злуку двох держав. Фастів знаходиться у південно-західному напрямку від столиці України — міста Києва. Розташування від головного міста країни залізницею складає 64 кілометри, а автотрасою — 75,5 кілометрів. Тому, дістатись до Києва з Фастова не складе особливих проблем будь-яким видом транспорту.

Дорогою до станції Жмеринка. Огляд перлини Південно-Західної залізниці

Можливо Фастів не увійде до списку найпопулярніших туристичних міст навіть за мірками Київської області, однак недооцінювати його також не варто. Хоч пам'яток тут відносно небагато, однак вони по своєму цікавими, та відкривають багато неочікуваних фактів про місто. Однією з таких пам'яток є Воздвиженський костел. Його будівля виглядає вражаюче та вважається головним архітектурним символом міста. Зведено його було 191 року у популярному тоді неоготичному стилі, завдяки чому костел виглядає велично та загадково водночас. Проте, як і для практично будь-якої релігійної пам'ятки, особливо важкими для костелу стали 30-роки 20 минулого століття та , відповідно, панування радянської влади. В той час, багато членів громади, що проводила служби у костелі було заарештовано або й взагалі страчено. Утиски продовжувались за великою мірою аж до розпаду СРСР, коли костел нарешті відновив повноцінне функціонування. Також, вже за часів незалежної України, костел зазнав і необхідних реставраційних змін.

Воздвиженський костел, Фастів

Ще однією цікавою пам'яткою міста є пам'ятник українському та російському винахіднику Миколі Бенардосу, який у Фастові провів останні роки свого життя. Постать Миколи Бенардоса є унікальною через те, що він першим у світі обґрунтував спосіб електричного дугового зварювання. Окрім Фастова пам'ятники на честь винахідника встановлено і в інших містах України та Росії, однак саме фастівський пам'ятник є найбільш величним та монументальним.

Православним символом міста можна назвати Покровську церкву, яку було побудовано ще в 1772 році. Автором проекту храму виступив Іван Григорович- Барський, під керівництвом якого було побудовано чимало церков у стилі козацького бароко. Довгий час з будівництвом храму була пов'язана цікава легенда, згідно якої будівництвом церкви займався фастівський полковник Семен Палій — знакова фігура української історії, зокрема відомий як керівник народного повстання на Правобережній Україні. Проте, легенда виявилась не більше ніж вигадкою, оскільки її автори не врахували того факту, що Семен Палій помер за п'ятдесят років до початку будівництва храму. Однак і без красивих легенд церква вражає, зокрема своєю дещо нетиповою, як для православного храму, архітектурною побудовою.

Прогулянка містом Подільськ: Чи існує життя після декомунізація?

Багато в чому, відвідини Фастова можна назвати випадковістю, адже якби не залізниця та відповідно важливість місцевої станції, можливо сюди я б ніколи і не потрапив. Проте, місто все ж порадувало деякими неочікуваними пам'ятками. Окрім того, варто відзначити, що Фастів сьогодні активно упорядковується. Місто виглядає дуже затишно, а пам'ятки, що тут знаходяться, цілком здатні задовольнити вимоги туристів. Чого, однак не скажеш про місцевий вокзал.

Хоч, як уже було зазначено, на станції Фастів відсутні кімнати відпочинку, скоротати час пасажири можуть у платному залі очікування, що планував зробити і я. Проте, моїм очікуванням поклав край плановий ремонт, через який приміщення було зачинене. Очевидно, такий поворот подій став неприємним сюрпризом не тільки для мене, а ще й для кількох інших транзитних пасажирів, яким довелось чекати тієї ночі на пересадку. За відсутності платного залу єдиним варіантом залишався звичайний, пасажирський, який, як неважко здогадатись, був окупований безпритульними. В будь-яку іншу пору року, я б міг дочекатись електричку і на пероні в компанії навушників, проте каша під ногами та пронизливий вітер не давали змогу зробити цього взимку. Тому, ледь знайшовши вільне від безхатьків місце, я так і просидів без малого п'ять годин. Зрозуміло, що за наявності такого сумнівного контингенту не могло бути навіть і мови про те, щоб просто подрімати, не кажучи вже про повноцінний сон. У підсумку, мої муки тривали до 4 години ранку, коли одна з працівниць вокзалу вигнала усіх до одного безпритульних на електричку до Києва. Як бачимо, про імідж вокзалу у Фастові піклуються лише вдень, а вночі ж тут починається справжнісінький шабаш, до того ж, не без алкоголю.

Вагон-музей на станції Фастів

І хоч ніч на фастівському вокзалі залишила не найприємніші враження, загалом подорож, яка почалась ще у Помічній, вийшла більш ніж насиченою. До своєї умовної карти я зміг додати ще низку міст України, кожне з яких залишило певний відбиток у моєму серці, а такий бюджетний варіант подорожей, хоч і є більш затійливим та складним, однак все ж дає змогу побачити Україну з різних боків.

текст - Олександр Нікітін, фото з сайтів — hronika.info, ua-travels.сom, ua.igotoworld.com, ukrainaincognita.com