Основні напрями економічної політики та її завдання

14.04.20, 12:00

Економічна політика держави є елементом загальної державної політики, яка включає соціальний, гуманітарний, оборонний, еколо­гічний та інші напрямки. Якою б не була державна політика за своїми напрямками, характеристиками та пріоритетами, вона має бу­ти комплексною, охоплювати всі сфери суспільного життя. Навіть ті, хто визнає базисний характер економіки, не заперечують велико­го впливу на неї політичних, соціальних, моральних, духовних, пси­хологічних та інших факторів. Забувати це – значить позбавляти себе можливості ефективно впливати на економічні процеси.

У правовому суспільстві утвердження і забезпечення прав людини є головним обов’язком держави. Кожна людина вільна у виборі економічних, політичних, соціальних інтересів та за­собів їх задоволення в межах існуючого законодавства. На відміну від громадянського суспільства, де скільки людей, стільки й інтересів, держава – одна. У державі не може бути „багато політик”, шарахання в різні боки, служіння то тим, то іншим інтересам. Засадною основою державної економічної полі­тики мусять бути стратегічні орієнтири, інакше – це вже не державна політика. У державі важливим є момент загального (інтегрованого) інтересу та волі більшості громадян. Для цього державна політика має бути відомою й зрозумілою суспільст­ву, закріпленою законодавчо та організаційно.

Економічна політика – це система ретельно спланованих, науково обґрунтованих заходів, спрямованих на зміну господарських процесів і явищ, що мають місце в національній економіці, метою яких є досягнення конкретних цілей.

Існує багато визначень поняття „державна економічна політика”. Беручи загалом – це є цілеспрямований вплив на економічні про­цеси на макро- і мікрорівні, створення й удосконалення умов еко­номічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою. У багатьох економічних дослідженнях поняття „державна економічна політика” та „державне регулювання економіки” ототожнюються. Однак ближчим до істини буде твердження, що економічна політи­ка є тією засадною основою, на якій базується державне регулю­вання економіки.

Економічна політика є складовою економічного дослідження та пізнання господарських процесів.

Завданнями економічної політики є не лише стабілізація суто економічних процесів, а й захист сфер, які не завжди є вигідними для приватного бізнесу: освіта, наука, медицина, захист навколишнього середовища, оборона, охорона громадського порядку, соціальні суспільні блага тощо. Співвітчизник Конфуція, філософ Мен-Цзи (371–289 рр. до н.е.) у своєму вченні про управління підкреслював, що найважливішим чинником будь-якої держави є народ, а не правитель.

Ф А К Т И

дедукція індукція

ПРИНЦИПИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ГІПОТЕЗИ

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

Система заходів на макро- чи мікрорівні, що спрямована на поліпшення наявного фінансово-господарського стану

Рис. 1. Методологія економічного дослідження

До головних видів економічної політики належать:

1.Грошово-кредитна політика, система заходів, спрямованих на управління кількістю грошей в обігу. Головним її суб’єктом є Центральний банк країни.

2.Фіскальна або фінансово-бюджетна політика – система управління податками, бюджетними надходженнями та бюджетними витратами.

3.Митна політика – регулювання обсягів і структури експорту та імпорту.

4.Валютна політика – управління курсами валют та методологією їх встановлення.

5.Інноваційна політика – поєднує в собі науково-технічну та інвестиційну політики, тобто розробку нових технологій і товарів та їх впровадження у виробництво.

6.Цінова політика – методологія формування цін в окремих галузях та на певні товари.

7.Політика доходів – управління рівнем доходів населення.

8.Регіональна політика – напрями соціально-економічного розвитку окремих територій.

9.Структурна політика –це дії держави, спрямовані на структурні перетворення (зміни) в економіці, визначення її пріоритетних ланок та оптимального співвідношення між ними (промисловістю і сільським господарством, експортом і імпортом, виробництвом і споживанням, ринковим і неринковим секторами економіки тощо).

10. Соціальна політика – це діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту його членів, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності в країні.

Основні цілі регулювання економіки:

1. раціональне використання ресурсів і досягнення макроекономічної ефективності;

2. забезпечення стабільного розвитку національної економіки;

3. забезпечення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку;

4. реалізація соціальних цілей розвитку суспільства.

Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства передбачає забезпечення:

- соціальної справедливості;

- ефективної зайнятості;

- екологічної рівноваги;

- задоволення соціально-культурних, духовних потреб населення.

Після здобуття незалежності перед Україною постала проблема формування та розвитку власної господарської системи:

1. Сформувати структуру економіки за галузями, народногосподарськими комплексами, сферами виробництва та обслуговування, оскільки після розпаду СРСР економіка України не становила цілісного комплексу (до 1991 року в Україні вироблялось лише 20% кінцевого продукту);

1.Створити умови та визначити механізми первісного нагромадження капіталу;

2.Переформувати управлінські та регулятивні органи, що відповідають за розвиток економічної системи суспільства;

3.Створити сприятливі умови для формування ринкової інфраструкту­ри, структури ринків відповідно до нових закономірностей функціо­нування економіки;

4.Визначити стратегічні напрямки руху національної економіки – мо­дель економічного розвитку;

5.Відповідно до стратегії економічного розвитку сформувати інституційну базу економічних реформ;

6.Закласти підвалини для формування та ефективного функціонування валютної, грошово-кредитної, фінансової, бюджетної, фіскальної та інших підсистем національної економіки;

7.Створити умови для переходу національної економіки від системи закритого до системи відкритого типу;

9. Реформувати відносини власності;

10. Переорієнтувати економіку з аграрно-промислової на промислово-аграрну країну;

11. Створити умови для активізації розвитку підприємництва;

12. Провести повну інвентаризацію господарських одиниць за галузевими, функціональними, організаційними та іншими ознаками з метою формування реєстрів суб’єктів господарювання і економічних ресурсів та ін.

Специфікою перехідної економіки України є відсутність чітких форм її народногосподарського комплексу; втрата зв’язків з економічними комплексами інших пострадянських держав; ресурсномістке затратне виробництво; суттєва залежність від іноземної допомоги; недосконалість законодавчого забезпечення реформ; самоусунення держави від виконання регулюючих функцій та інше.

У перехідний період функціями та завданнями державного регулювання економіки є:

-зміна відносин власності шляхом її роздержавлення та приватизації;

-створення ринкового економічного середовища (системи конкуренції та вільного підприємництва);

-структурна перебудова економіки з орієнтацією на останні досягнення науково-технічного прогресу;

-розвиток ринкової інфраструктури (кредитно-банківської та фінансової систем, бірж, і таке інше);

-підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення;

-створення правової і соціальної бази реформ, ринкового законодавства;

-унеможливлення появи та функціонування фінансових пірамід, інших форм шахрайства;

-виховання ринкової психології і ринкового економічного мислення населення.

Необхідно знати основні принципи створення системи державного регулювання економіки в Україні: розумної достатності, адекватності, поступовості та послідовності.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!