ВІЛ-позитивний: Коли вона була поряд, у мене не виникало сумнівів, що я житиму

19.04.20, 10:00

Матвій хотів накласти на себе руки, коли дізнався, що в нього ВІЛ. Він залишився наодинці зі своїм страхом, болем, невідомістю. Вчасно руку допомоги йому протягнула Лариса Павлюченко - кейс-менеджер проекту «Колобаритив послуг з виявлення та лікування ВІЛ» ACCESS Pro в рамках програми PEPFAR (2018 – 2023)», що втілює БО «100 відсотків життя. Кропивницький».

Про свій діагноз Матвій дізнався не одразу. Спершу всі симптоми, які сигналізували, вказували на те, що у нього туберкульоз.

- Я сильно почав кашляти. Спершу мене сторонилися колеги, щоб не заразитися. А потім в один прекрасний день, мене звільнили без суттєвих причин, але з натяком, що в мене ймовірно туберкульоз. Я поїхав додому в райцентр. Подумав, якийсь тиждень-два побуду вдома, а потім шукатиму собі роботу. Та за цей час від мене відвернулася моя сім’я. Вони мене просто залишили, тому що я не хотів йти обстежитися…, - Матвій пригадує, як пів року тому втратив усе важливе.

Олена, дружина Матвія, чула його постійний кашель і хотіла убезпечити дітей від захворювання, тому і залишила чоловіка.

- Інша справа, якби він в той момент пішов до лікаря, обстежився і почав приймати таблетки. Я коли чула його кашель, одразу вирішила, що в нього туберкульоз. Я не могла наражати дітей на небезпеку, - додає Олена.

Жодні вмовляння на чоловіка не діяли, самотність заганяла у глухий кут, а страх почути діагноз наростав. Та в один момент, коли йому стало вже не сила, він викликав швидку допомогу і його привезли в лікарню. Звідси і почалися його обстеження.

- Туберкульоз виключили. Я здавав різні аналізи, допоки не почув, що в мене ВІЛ. Мені стало страшно. Я хотів покінчити життя самогубством. Кому я був потрібен зі своєю хворобою? Усі, хто був, - від мене відвернулися, - розповідає чоловік, додаючи, що пізніше знайомство із жінкою із соціальної сфери змінило його життя. – Мені на допомогу прийшла Лариса Павлюченко, яка розповіла про ВІЛ, яка взяла мене під соціальний супровід. Коли вона була поряд – у мене не виникало сумнівів, що я житиму.

- Після нашої розмови у Матвія з’явилася спрага до життя. Він почав приймати АРТ-терапію. Є люди, яких вмовляєш, а він біг за ліками. Він знову почав зустрічатися із сім’єю, сказав дружині про свій ВІЛ-статус. Олена теж виявила бажання пройти експрес-тестування на ВІЛ. Тест показав позитивний результат. Жінку не довелося переконувати в необхідності вживання ліків. Вона все зрозуміла сама. Тож зараз минуло більше півроку, як вони лікуються і почуваються краще…, - розповідає Лариса Павлюченко.

Їхні діти здорові, що обох приємно тішить. Зараз Матвій знову зі своєю сім’єю. Він працює. Здається, діагноз, який міг призвести до сварок, хто кого інфікував, навпаки об’єднав сім’ю у спільному бажанні жити краще. Зараз вони будують плани на літо, адже навчилися цінувати дні, проведені разом.

текст - Вікторія Семененко