Чи допоміг карантин місцевим сайтам стати кращими?
У рамках проекту «Корона має відповідати за стандартом» аналітики
громадської організації «Турбота» провели дослідження тридцяти гіперлокальних
веб-сайтів у шести областях України. Було обрано по п’ять інформаційних сайтів
у Кіровоградській, Хмельницькій, Миколаївській, Полтавській, Запорізькій та
Чернівецькій областях і досліджено, як і що саме вони писали про перебіг
епідемії COVID-19 у лютому-квітні цього року.
"Причиною для моніторингу стало те, що Україна опинилась у стані інформаційної
турбулентності у зв'язку із поширенням COVID-19. З одного боку - кількість
інформаційних матеріалів, присвячених розповсюдженню коронавірусу та заходами
протидії зростає, але з іншого – якість
цієї інформації у більшості випадків є низькою. У гіперлокальних ЗМІ не
вистачає аналітичних матеріалів регіональної тематики, а істерична тональність
новин та посилання на сумнівні джерела у соцмережах, підсилює залякування
населення",
- розповідає авторка дослідження Вікторія Талашкевич.
Дослідники взяли за основу кілька гіпотез, до яких шукали підтвердження чи
спростування. Зокрема, перша гіпотеза стосувалася того, що журналісти тридцяти
гіперлокальних ЗМІ, перебуваючи на карантині, а також в самоізоляції, будуть
продукувати і публікувати менше матеріалів через брак інформаційних приводів та
відсутність доступу до традиційних подій: нарад, круглих столів, інших офлайн
заходів. Друга гіпотеза стосувалася того, що за відсутності хворих на
коронавірус у кожному конкретному регіоні – принаймні на початку епідемії, -
кількість локальних новин про COVID-19 буде нульовою або близькою до нуля.
Розберемо обидві гіпотези по порядку, ілюструючи це тими даними, котрі вдалося
зібрати під час моніторингу.
"Ми почали аналізувати видання у лютому, коли в Україні ще не було
випадків захворювання на коронавірус, і тільки на рівні національних та
обласних ЗМІ з’являлися публікації, присвячені подіям щодо панепідемії за
кордоном. Ситуація із новинами у гіперлокальних ЗМІ, які досліджувалися, ніяк
не відображала події у світі. Перші публікації про коронавірус з’явилися у
перших числах березня, коли було виявлено і перших хворих в Україні",
- розповідає Вікторія Талашкевич.
За її словами, з огляду
на це, було встановлено наступні періоди (часові проміжки) моніторингу:
-4-5 березня (виявлено перших хворих в Україні)
-11-12 березня (початок карантину)
-18-19 березня (Україна на карантині)
-25-26 березня (запровадження надзвичайного стану)
-1-2
квітня (посилення карантинних обмежень Кабміном).
У подальшому ми рахували
- загальну кількість публікацій на сайтах у вказаний період
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену темі COVID
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену темі COVID у конкретному регіоні/місті/області (регіональний вимір)
- формат подачі матеріалів (інформаційні, аналітичні, live-stories)
- наявність чи відсутність фейкових матеріалів
- кількість
експертів та експерток, яких цитують регіональні ЗМІ
На наше глибоке переконання, відсутність достовірної та повної інформації, зокрема
із думками і аналітикою широкого рангу експертів, у тому числі місцевих,
надзвичайно підсилює соціальну напругу, сприяє мові ненависті і створює
сприятливі передумови для цькування, поширення випадків фізичного насильства, расової, вікової,
гендерної та іншої дискримінації. На гіперлокальному рівні інформаційний вакуум
призводить до небезпечної поведінки населення і сприяє поширенню інфекції через
низьку доступність алгоритмів звертання за допомогою у критичних ситуаціях.
З огляду на це, давайте повернемося до першої гіпотези, з якою ми працювали. Вона стосувалася того, що журналісти гіперлокальних ЗМІ, перебуваючи на карантині чи в самоізоляції, будуть продукувати менше матеріалів через брак інформаційних приводів. Ця гіпотеза не підтвердилася протягом дослідження. Ми з’ясували, що локальні медіа збільшили середню кількість публікацій. З іншого боку, в певний період – всередині березня, - на багатьох сайтах всі матеріали, які публікувалися, були пов’язані з темою перебігу епідемії COVID-19. Видання повністю перестали писати про війну на Сході України, про культуру, про події у громадському секторі. Намагання якісно інформувати населення своїх міст і селищ щодо перебігу епідемії COVID-19 витіснило у локальних медіа всі інші прагнення і змістило пріоритети. Часто-густо прагнення першим опублікувати «хайпову» новину призводило до появи фейків.
На графіку відображено загальна кількість публікацій, які з’явилися на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України. Різним кольором позначено різні регіони, а графік рухається відповідно до кількості новин у кожному регіоні про події і ситуацію із поширенням або протидією поширенню COVID-19. Як бачите, кількість публікацій з тематики, котру ми досліджували, досить значна. В окремих областях вона сягала більше половини від загальної кількості опублікованих матеріалів. А це означає, що у кризовий період карантину, епідемії, паніки журналісти і редактори мали ще більш уважно ставитися до якості матеріалів.
Чи дійсно це було так? На наступному слайді ми позначили червоними плашками з написами «False» кількість фейків, які розповсюджували гіперлокальні ЗМІ щодо поширення чи протидії COVID-19 у тих регіонах, де проводився моніторинг. Поруч з ними ми розмістили зелені плашки з написами «True», якими позначили кількість матеріалів, в яких спростовувалися фейки або проводилося роз’яснення ситуації щодо поширення чи протидії COVID-19.

Відразу у кількох областях України було опубліковано інформаційні повідомлення про те, як священики їздили вулицями міст та кропили святою водою дороги і перехожих, запобігаючи поширенню коронавірусу, із відповідними коментарями священнослужителів. Матеріали не містили жодних інших коментарів чи пояснень того, наскільки даний метод є ефективним у протидії поширенню вірусу.
У Миколаївській області ЗМІ особливо ретельно лякали і дезінформували людей, зокрема, поширюючи новини про те, що «Томатная паста помогла туристу обнаружить у себя коронавирус», або «Из Италии в Киев прибыл самолет с больными пассажирами: возможен коронавирус» (з цитуванням блогера, який поширював недостовірну інформацію). Також локальні ЗМІ хайпували на подіях, які були досить віддалені географічно від міст Миколаївської області, але викликали у людей страх, зокрема, новини про те, що «В Днепре выкопали 600 могил и купили 1000 мешков для жертв коронавируса», «Зараженная COVID-19 сбежала с киевской больницы», або «Коронавирус на Харьковщине: разыскивают 10 человек, сбежавших из самоизоляции». На щастя, були і притомні матеріали про те, що у воді з-під крану немає коронавірусу, або серія матеріалів під заголовками «Фейки о COVID-19: какой информации николаевцам не следует верить», «Миф или правда: что вы знаете о коронавирусе, - ТЕСТ», «Правительство Украины создало сайт, где можно найти все о коронавирусе».
Чернівецькі ЗМІ потрапили у цю частину моніторингу через любов до публікації «листів до редакції». Один з них мав такий заголовок «Вірус атакує, він не обирає жертву за статками, за віком, кольором шкіри чи політичними уподобаннями» - далі йде набір істеричних заяв, без доказів і фактів. Так само відзначилися ЗМІ з Полтавщини – одне видання опублікувало статтю із заголовком «Вчені розповіли, люди з якою групою крові мають більше шансів заразитися COVID-19», посилаючись на дослідження анонімних китайських науковців, яких цитують видання «MedRxiv» та «Global Times» (без жодного інтерактивного лінку). Втім, на Полтавщині були опубліковані і спростування та пояснення, зокрема статті під заголовками «Як і кому роблять тести на коронавірус», «Чи штрафуватимуть гадячан за перебування на вулиці?», «Доступно про вірус», тощо.
Хмельницька область відзначилася публікацією новини про те, що «Через карантин на Хмельниччині не скасовуватимуть богослужіння», в якій було звернення та заяви священників різних конфесій, які закликали до церков. З іншого боку до категорії спростувань ми віднесли матеріал на іншому сайті цього регіону, в якому йдеться про те, що «У Хмельницькому відреагували на освячення священниками вулиць міста2, зокрема у новина Митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський Антоній Махота назвав обряд освячення міста священнослужителями РПЦвУ блюзнірством.



Можна побачити, що:
- у Запорізькій області жінки коментували ситуацію у 1,2 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Миколаївській області жінки коментували ситуацію у 1,6 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Кіровоградській області жінки коментували ситуацію у 2,2 рази рідше, ніж чоловіки;
- у Полтавській області жінки коментували ситуацію у 3,4 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Хмельницькій області жінки коментували ситуацію у 3,6 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Чернівецькій області жінки коментували ситуацію у 5,6 рази рідше, аніж чоловіки.





У Полтавській області жінки коментували ситуацію у 3,4 рази рідше, аніж чоловіки. Загалом серед експерток, до яких зверталися за коментарями, або яких цитували п’ять місцевих медіа, було всього кілька осіб. Це начальниця управління розвитку підприємництва Людмила Жорняк, на той момент т.в.о. міністра освіти Любомира Мандзій, керівниця відділу зовнішніх комунікацій Департаменту корпоративних комунікацій ТОВ “Нова пошта” Світлана Приступа, операторка відділення “Укрпошта” Людмила Король, народна депутатка Вікторія Сюмар, очільниця Гадяцького ЦПСМД Віра Шаповал, колишня міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька, а також депутатка міської ради Катерина Скуратовська.


З огляду на це, давайте повернемося до другої гіпотези, з якою ми працювали. Вона стосувалася того, що за відсутності хворих на коронавірус у кожному конкретному регіоні – принаймні на початку епідемії, - кількість локальних новин про COVID-19 буде нульовою або близькою до нуля. Як ми бачимо, на місцях достатньо експерток (і це ми ще не цитували тут в аналітиці експертів, яких суттєво більше), котрі можуть надати вчасні та якісні коментарі локального характеру.
Дивлячись на інфографіки, а також порівнюючи цифри у табличках, які ми
підготували для написання аналітики, можна явно бачити, що масив новин про
коронавірус невпинно зростає у загальному масиві матеріалів, що їх готують гіперлокальні ЗМІ, подекуди
сягаючи третини, а то й половини, і більше від усієї кількості матеріалів. При
цьому якість цих матеріалів не завжди така, якої вимагає складний час суцільної
паніки, істерії, наростаючого безробіття та інших соціальних наслідків.
Зокрема, на сайтах переважно публікуються інформаційні матеріали (оголошення
про віддалену роботу комунальних служб, повідомлення про те, що говорили на
сесії місцевої ради депутати, звіт про профілактичну роботу силовиків чи
дезинфекцію вулиць рятувальниками). На сайтах критично не вистачає аналітичних
матеріалів, які б пояснювали ситуації та її наслідки чи перспективи. Також
вкрай обмаль історій реальних людей, які живуть у цьому ж місті чи районі, і
так само перебувають в ізоляції, або, навпаки, ризикуючи життям рятують інших
чи допомагають нужденним.
Поодинокі звіти про благодійність крупних меценатів чи груп підприємців тільки підкреслюють загальну формальну тональність масиву новин на сайтах, які нагадують знеособлені сухі звіти статистики, аніж медіа платформи.
Серія останніх у цьому дослідження слайдів ілюструє, відповідно до різних періодів моніторингу, різну кількість матеріалів певних жанрів, що були опубліковані у виданнях. Найбільша кількість матеріалів, очевидно, є інформаційними по своїй формі і змісту. Особливо багато їх з’являється у другій і третій декадах березня. У той же час аналітичні матеріали або передруковані із інших видань, або мають поодинокий характер. Так само бракує і цікавих життєвих історій про те, як люди долають труднощі карантину та самоізоляції, або допомагають іншим людям боротися з наслідками пандемії. Винятки – історії про благодійників.
Головні висновки першого етапу моніторингу, наступні:
- Гіперлокальні ЗМІ у всіх областях, які потрапили у поле зору моніторингу, терміново потребують підвищення якості матеріалів та витіснення зі своїх електронних шпальт чуток та фейків.
- Рівень довіри населення до матеріалів у локальних ЗМІ залежить від кількості і якості коментарів справжніх експертів та експерток, які живуть на цій же території, мають схожий досвід перебування в умовах карантину та володіють експертизою.
- Жінки, які володіють експертизою із тем, дотичних до протидії поширення корона вірусу, мають бути більш активно цитовані місцевими медіа.
- Спостерігається неспроможність локальних ЗМІ якісно висвітлювати перебіг епідемії та заходи протидії, причини цієї непросможності потребують окремого вивчення, у тому числі – через пряме спілкування із редакторами та журналістами.
- Здатність гіперлокальних медіа протистояти фейкам та маніпулятивним матеріалам у регіональному інформаційному полі є запорукою стабільності ситуації у кожному населеному пункті та пониження рівня соціальної напруги.
- Завдання журналістів – сприяти підвищенню обізнаності населення щодо інфекції, її симптомів, методів лікування і попередження розповсюдження, - має бути підкріплено валідними, вчасними, якісними аналітичними матеріалами з боку громадського сектору та держави.
Перелік ЗМІ, що були проаналізовані: 1. Кіровоградська область («Голос Громади», «Світловодськ», «Комора. Інфо», «Моя Олександрія» та «Новомиргородські вісті»). 2. Миколаївська область («Сайт міста Первомайськ», «Сайт міста Коблево», «Барометр Южноукраїнська», «Снігурівка-Інфо», «Сайт 0512»). 3. Чернівецька область («Глибока.Info», «Заставна сьогодні», «IA «Новоселиччина», «Північно-Бесарабський портал», «Сторожинець.інфо»). 4. Полтавська область («КременчукTODAY», «ЛохвицяNews», «Гадяч.City», «Сайт міста Лубни», «Хорол онлайн»). 5. Запорізька область («Енергодар City», «Гуляйполе City», «Мелітополь City», «Pro.berdiansk.biz» та «Pro.primorsk.biz»). 6. Хмельницька область («Вечірній Камянець», «ІА «Вдало.Інфо», «Старкон.Сіті», «3849 Кам'янець-подільський», «Новини Поділля»).
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?