​Жінка і рада: що чекає українських кандидаток на шляху до депутатства

12.10.20, 18:23

Нинішні вибори в Україні будуть першими за рекордною кількістю жінок-кандидаток. Нове виборче законодавство запровадило гендерну квоту, аби урівноважити кількісний склад між депутатами-чоловіками та жінками в місцевих і Верховній радах. Таке нововведення щодо гендерних квот відбувається не вперше в історії українських виборів, однак наразі стало дієвим механізмом досягнення рівних можливостей у політиці, зазначає експертка, консультантка Національного демократичного інституту міжнародних відносин Любов Лук’янцева.

– Законодавство запроваджує 40-відсоткову гендерну квоту на місцевих та загальнонаціональних виборах, і недотримання цієї вимоги буде каратися санкціями, - пояснює вона. – Цей порядок стосується, передусім, висування кандидатів і кандидаток за принципом «2 + 3»у першій п’ятірці. Він надає змогу жінкам, які в більшості громад є надзвичайно активними, балотуватися до міських, сільських та селищних рад.

На перший погляд може здатися, що влада взяла й подарувала жінкам можливість іти в політику. Однак це не так. Рішення визрівало роками, аж доки українські політикині домоглися визнання гендерної квоти на законодавчому рівні. До цієї клопіткої праці долучилось міжфракційне депутатське об’єднання «Рівні можливості», створене у 2011 році. Воно лобіювало практично всі гендерні ініціативи, готувало антидискримінаційну законодавчу базу.

Активну діяльність МФО «Рівні можливості» підтримали громадянське суспільство та громадські організації: Український жіночий фонд, Національний демократичний інститут міжнародних відносин, Міжнародна фундація виборчих систем та інші інституції. Ці експертні середовища рекомендували профільним комітетам Верховної ради, Кабінету Міністрів України не оминути в законодавстві базові цінності, притаманні країнам із високим рівнем демократії. Бо, як казала колишня держсекретар та постійна представниця США в ООН, Голова Ради Директорів Національного Демократичного Інституту Мадлен Олбрайт, «успіх без демократії сумнівний, демократія без жінок — неможлива!». І в цьому важливу роль відіграють всі учасники демократичного суспільства, особливо – жінки-депутатки.

Починаючи з 2015 року, модель міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» екстраполювалася на місцевий рівень. Я також була причетна до цієї справи, коли разом із Національним демократичним інститутом ми почали створювати таке об’єднання в Кіровоградській області. Зокрема, у міських радах Кропивницького, Знам’янки, в Олександрівській районній раді, а також у новостворених об’єднаних територіальних громадах у Бобринецькому, Компаніївському районах, селищі Смоліному. У цих громадах просуваються демократичні ініціативи та враховується думка всіх мешканців і мешканок. Вони працюють за різними програмами, в тому числі з гендерної рівності, які дозволяють поліпшити життя і зробити його більш комфортним для людей. Це і гендерноорієнтоване бюджетування – бюджет із «людським обличчям», коли всім зрозуміло, куди й для кого йдуть гроші, для якої кількості жінок і чоловіків, із урахуванням вікових категорій – дітей, пенсіонерів, а також самотніх, безробітних громадян. Це називається гендернорозподілена статистика, якої в Україні ще десять років тому не було. Сьогодні вона нарешті з’явилася.

– Із якими труднощами доводиться стикатися жінкам на шляху до депутатства?

– Жінки по своїй суті є активними, спроможними, фаховими й потужними. Вони і раніше йшли в політику, йдуть і зараз. Але на шляху до отримання депутатського мандата або мандата міського, сільського чи селищного голови вони натрапляють на безліч перешкод, зокрема – активний спротив з боку чоловіків. Ідуть в хід і гендерні стереотипи, і сексистські висловлювання, і дискредитація фахового рівня та ділової репутації. Однак не стать має бути визначальним критерієм кандидатів і кандидаток, а професіоналізм, чесність, робота в інтересах громади.

– Ви слушно згадали про гендерні стереотипи в місцевому політичному середовищі. Наприклад, депутатка Фортечної в місті Кропивницькому райради Олена Скочко зізнається, що колеги-чоловіки бачать у ній не людину, яка може принести користь суспільству, а передусім жінку з пишними формами. А депутатка міськради Валентина Яремчук підтверджує, що їй неодноразово доводилось чути під час зустрічей: мовляв, ви жінка молода, як збираєтеся з чоловіками боротися?

– Про це ж якраз і йдеться! Так не повинно бути. Ще одна перешкода на шляху жінки до політики – це низька спроможність фінансувати власну виборчу кампанію. Є чимало досліджень про те, що дві третини матеріальних ресурсів знаходиться в руках чоловіків. Їхня виборча кампанія зазвичай більш вартісна, ніж у жінок. Зовнішня реклама, виступи в теле- та радіоефірах, участь у заходах, агітаційні матеріали, друкована продукція та купа інших речей часто буває не по кишені жінці.

Варто згадати вибори міського голови у Кропивницькому у 2015 році, коли на цю посаду претендувала лише одна жінка, Віта Атаманчук. Вона не мала значних ресурсів на ведення масштабної кампанії. У неї був єдиний намет і кілька волонтерів-помічників. Основна ж активність відбувалась у соціальних мережах. Незважаючи на нерівні умови передвиборної боротьби, ця кандидатка спромоглась посісти четверте місце в боротьбі за посадуголови міста.

Головна цінність політика – розуміння проблематики і вміння знаходити шляхи її вирішення, здатність бачити можливості громади. Такі принципи діють і більшості країн Євросоюзу. Сорок відсотків гендерної квоти нарешті дають можливість і українським жінкам потрапити до партійних списків.Є пропорційна система з відкритими списками. Є обов’язкова вимога включення жінок і чоловіків у пропорції 40 до 60 в кожній п’ятірці. Це треба виконувати, інакше політсилу можуть просто не зареєструють. У Кіровоградській області є чимало прикладів, коли за недотримання гендерної квоти партії відмовляли в реєстрації всього списку кандидатів. На мою думку, це позитивне досягнення.

Не так давно громадянська мережа ОПОРА оприлюднила цікаву статистику на тему, яка стосується жіноцтва й політики. Виявляється, у Верховній раді чинного IX скликання жінки працюють більш ефективно, ніж депутати-чоловіки. Народні депутатки лідирують і за кількістю зареєстрованих законопроєктів, і за кількістю ухвалених, якщо порівняти середній показник ефективності їхньої законотворчої діяльності на одну людину. До складу Верховної ради входить 87 жінок та 336 чоловіків.

Чимало жінок балотуються до місцевих рад на виборах, що відбудуться 25 жовтня. Вони отримують інформаційну та менторську підтримку від різних організацій, у тому числі й від Українського жіночого фонду. Багатьом кандидаткам, які за попередній рік закінчили Академію лідерства для жінок, таке навчання дуже допомогло. Навчались не лише жінки, які планували йти в політику, а й чинні депутатки, громадські активістки та інші діячки. Після закінчення академії вони мали можливість написати проектні заявки й отримати для їх втілення невелике фінансування. Тепер ці жінки мають менторську підтримку з питань виборчого законодавства, консультації, інформаційну та методичну допомогу.

Відтак Україна має потужний пул жінок, які готові фахово працювати для розвитку держави. Держава й суспільство зробили все для того, аби ця можливість з’явилася. Чи пройдуть вони до місцевих рад, тепер залежить від виборця: чи віддасть він свій голос за того чи іншого кандидата/кандидатку.

Щоправда, існують побоювання, що до кінцяжовтняне в усіх громадах може бути оприлюднений результат виборів.

– Результативиборів, згідно з вимогами закону, мають бути не пізніше як на 12 день з дня голосування (до 4листопада). Але якщо виникатимуть судовісправи по окремихтериторіях, то результати можуть бути оприлюднені пізніше, - пояснює координаторка спостереження за виборами у Кіровоградській області Громадянської мережі ОПОРА Зоя Лебідь.

І все ж, незважаючи на обставини й перепони, очікуємо, що кількість жінок у місцевих радахзбільшиться.А значить, зміниться і якість української політики. Зараз головне – щоб туди зайшли фахові депутати й депутатки і працювали над вирішенням локальних та глобальних питань. Зважаючи на те, що в Україні з’явився новий територіально-адміністративний устрій та, відповідно, новий принцип бюджетування, роботи для жінок у громадах вистачить.


текст - Людмила Макей


Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Vladyslav C.Квест-комнаты CAPTIVITY GAME
Эта сеть уже несколько лет называется Escape Game! Страница не соответствует действительности! Смотрите сюда https://escape-game.com.ua/…
Ирина .Урочище "Каскады"
Побывали в урочище, полюбовались его красоте и необычности пейзажа кировоградщины. Какие же катаклизмы пережила…
Валентина .​Серебряное озеро (Скала)
Усадьба "У Портных, Валя и Вадим" хотим сказать спасибо нашим гостям которые посетили наш дом и палаточный городок…