Не "Щедриком" єдиним: чим ще унікальна постать Миколи Леонтовича?

26.12.18, 14:00

Якщо пересічного українця запитати про те, з чим у нього асоціюється Різдво, то можливо і не одразу, однак в пам'яті обо'язково постане “Щедрик” - українська різдвяна народна пісня. Досить довго “Щедрик” вважався суто українською щедрівкою, допоки наш співвітчизник, композитор Микола Леонтович, не обробив цю пісню, та зробив її популярною на увесь світ.

Кадр з фільму “Один вдома”, в якому звучить пісня “Щедрик”. - фото з сайту - locals.md.ru

В Європі, вона відома під назвою "Carol of the bells", однак там її авторство асоціюють аж ніяк не з Миколою Леонтовичем, а з ім'ям Пітера Вільговського - американця, хоч і українського походження. У 1936 році він створив англійський варіант під назвою "Carol of the bels", переклавши “Щедрика”. Після цього, світ став ототожнювати пісню саме з Вільговським, навіть не здогадуючись про те, що вона є лише обробленим та перекладеним варіантом українського “Щедрика”!

Портрет Миколи Леонтовича. Автор - Олександр Рожков - фото з сайту arts.in.ua

Миколу Леонтовича можна віднести до свого роду недооцінених українців. Хоч, він і написав багато чудових музичних композицій, однак його ім'я є навіть більш відомим у світі, ніж на Батьківщині. До того ж, про Леонтовича ще за його життя говорили, що якби він і не створив “Щедрика”, то світ все рівно дізнався б про нього. В Україні, Леонтович залишається дещо в тіні Миколи Лисенка, іншого видатного українського композитора, ім'я якого є більш впізнаваним серед наших співвітчизників. Причиною цьому, в більшій мірі є те, що одразу після вбивства Леонтовича, його ім'я було стерто зі сторінок української культури, а його творчість була визнана “неактуальною для радянської епохи”. Однак, Микола Дмитрович і сам не прагнув до слави. “Він був трохи диваком. Подібно до Сковороди, ходив по селах, збираючи фольклор”, - так нещодавно охарактеризувала Миколу Леонтовича сучасна українська письменниця Ірен Роздобудько, презентуючи у Кропивницькому свою книгу "Прилетіла ластівочка".

Микола Леонтович - фото з сайту uk.wikipedia.org

Микола Леонтович всього за трохи більше ніж сорок років життя, створив багато шедевральних творів, які визнали далеко за межами України. Однак, Жовтнева революція та Громадянська війна, зламали чимало видатних діячів культури, багато хто з яких, змушений був емігрувати до інших країн у пошуках кращої долі. Та Леонтович залишився. Його здавалося б, не турбували ті смутні часи. Микола Дмитрович повністю присвятив себе творчості. Однак, біда не оминула стороною Леонтовича. Його життя обірвалось після пострілу агента ЧК, на сорок третьому році, 23 січня 1921 року.

Миколу Леонтовича вбили у батьківській хаті, куди композитор завітав до свого батька. Агент ЧК Афанасій Грищенко попросився переночувати, представившись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Ранком, Леонтовича-старшого розбудив постріл, який пролунав з кімнати, де відпочивали Микола Іванович та непроханий гість. Поранений Леонтович так і не зрозумів, що сталося, сприйнявши вистріл в себе за вибух. Хоч, Микола Лентович і був нейтральним у своїх політичних симпатіях, однак, навіть ця відстороненність не врятувала його від такої гіркої долі.

“Прилетіла Ластівочка” , книжка сучасної української письменниці Ірен Роздобудько, присвячена Миколі Леонтовичу - фото з сайту vesha.vn.ua

І хоч, життя Миколи Івановича обірвалось у достатньо молодому віці, однак та творча спадщина, яку він залишив по собі, ще й досі потребує переосмислення та відповідного уславлення. Адже, композиторська діяльність Леонтовича - це не тільки "Щедрик", а ще безліч оброблених народних мотивів, які дають змогу в прямому сенсі почути, та в переносному побачити історію нашого народу.

текст - Олександр Нікітін